сайт в режимі налагодження, якщо ви не знайшли, що шукали можете відвідати стару версію сайту

Понеділок, 19 грудня 2016 11:06

Успішна робота Енергетичного Союзу забезпечить послідовне, всеосяжне, а не вибіркове дотримання законодавчих вимог

Автор



Як би ви оцінили загальну ситуацію на ринках електричної енергії та природного газу у вашій країні?

Упродовж останніх трьох років вітчизняний енергетичний ринок переживає глибоку трансформацію. Реформа охоплює основні сектори енергетики: природний газ і електроенергетику. Ухвалення Закону «Про ринок природного газу» у 2015р. стало важливою подією, що зробило внесок у розвиток ринку природного газу. Закон встановив необхідність розмежування регіональних газових компаній шляхом відділення функцій оператора регіональної газової мережі від функцій постачальника природного газу; цей процес має бути завершений протягом 2016р. Розглядаючи ринок електроенергії, зауважимо, що у вересні 2016р. ВР Україна прийняла Закон «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також проект Закону «Про ринок електроенергії в Україні» у першому читанні.

Очікується, що фундаментальна трансформація ринку електроенергії в Україні можлива шляхом створення та впровадження організаційних інструментів, що використовуються в країнах ЄС, а також шляхом лібералізації цін протягом найближчих двох років. З 2015р. уряд країни започаткував механізм відшкодування вартості житлово-комунальних послуг для населення, що мають недостатній рівень доходів і класифікуються як «вразливі споживачі».

 

Описані вище аспекти є характерними тільки для України або вони є актуальними і для країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ)?

В даний час Україна здійснює реформи в енергетичному секторі, які в більшості країн Центральної Європи були завершені близько 15-20 років тому. Тим не менш, є кілька типових питань, пов’язаних з удосконаленням функціонування енергетичних ринків. Головним з них є необхідність забезпечення достатнього рівня конкуренції в основних сегментах енергетичного ринку.

У 2015-2016рр. більше десяти компаній з Європи, у т.ч. ENGIE, Statoil, E.ON та інші, забезпечили оптові поставки природного газу в Україну. Таким чином, відповідно до критеріїв, що представлені у Директиві 2009/73/ЄС, з 2015р. Україна може бути класифікована як країна з відкритим ринком газу.

У той же час, природні монополії, на які припадає близько 80% загальної кількості виробництва електроенергії, контролюються тільки двома компаніями – ДП НАЕК «Енергоатом» (56%) та ДТЕК (24%), що є певною проблемою на внутрішньому ринку електроенергії. Це вимагає з боку національного енергетичного регулятора усталеної ціни і здійснення тарифного регулювання.

 

Якими є інфраструктурні потреби регіону, і як можна залучити необхідні інвестиції для того, щоб розвити більш стабільний енергетичний ринок Центральної та Східної Європи?

Україна характеризується високим рівнем втрат при транспортуванні і розподілі природного газу, а також електроенергії в розподільних мережах, поряд з високим рівнем споживання енергії для внутрішніх потреб самого енергетичного сектору. Високий рівень втрат енергії викликаний тривалим періодом експлуатації мереж, обмеженими фінансовими ресурсами для здійснення реконструкції, модернізації та нового будівництва розподільних мереж. Для того, щоб усунути цей недолік, Україна в першу чергу має покладатися на свої власні резерви, впровадження нових принципів ціноутворення у розподілі енергетичних товарів, заснованих на використанні RAB-підходу. Очікується, що такі заходи дозволять сформувати додаткові стимули для залучення інвестицій, достатніх для забезпечення необхідної модернізації енергетичних мереж.

Інфраструктура транспортування природного газу та електроенергії знаходиться у набагато кращому стані та успішно виконує свої функції, завдяки постійній увазі та зусиллям з боку системних операторів ПАТ «Укртрансгаз» і НЕК «Укренерго» з тим, щоб забезпечити поточний ремонт, модернізацію, а також розвиток їх транспортних мереж, включаючи залучення кредитів з боку європейських фінансових установ.

 

Якими є основні інфраструктурні проекти країни на ринках природного газу та електроенергії? Які фактори можуть поставити під загрозу плани з їх реалізації?

Сьогодні передбачений ремонт на декількох ділянках трубопроводів, певної кількості компресорів і газо-вимірювальних станцій головних магістральних газопроводів: «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород»; «Прогрес», «Єлець-Кременчук-Ананьїв-Ізмаїл». Україна планує будівництво головного з’єднувального трубопроводу «Дроздовичи-Германовичі». Цей спільний українсько-польський трубопровід має стати органічним доповненням до проекту нового газопроводу «Північні ворота», який має доставляти природний газ з Норвегії до країн Центральної Європи. Цей проект разом з проектом Eastring, з урахуванням можливостей української ГТС та мережі найбільших ПСГ, що розташовані на Заході країни, отримав сьогодні нові можливості.

У даний час ДП «НАЕК «Енергоатом» і його європейські партнери розробляють проект «Енергетичний міст» для електропостачання через тимчасово «заморожену» повітряну лінію електропередачі Хмельницька АЕС-Жешув (Польща), що створить фінансовий механізм для будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС, з номінальною потужністю 2000 МВт.

Збереження та розвиток української ГТС наразі знаходиться під загрозою, що викликано створенням альтернатив задля уникнення українських маршрутів постачання природного газу з Росії до країн ЄС. У цьому контексті 28 жовтня 2016р. Європейська Комісія (ЄК) несподівано винесла рішення стосовно підвищення прохідної потужності магістрального газопроводу OPAL, що є продовженням сухопутної частини газопроводу Nord Stream, підсилюючи тим самим російську газовому монополію на європейському газовому ринку.

 

Як співпраця на рівні країн Центральної та Східної Європи може вплинути на швидке усунення зазначених проблем з метою забезпечити достатні поставки е/е та природного газу в ці країни?

З точки зору представників державної влади та міжнародних експертів у галузі енергетики, це рішення дозволить ВАТ «Газпром» почати активну кампанію із завершення проекту Nord Stream 2. НАК «Нафтогаз України», у зв’язку з рішенням по трубопроводу Opal, може втратити до €380 млн. доходу щорічно.

Важливим аргументом проти рішення ЄК є необхідність дотримання головних цілей та завдань, поставлених у ході створення Енергетичного Співтовариства. Ці цілі включають в себе створення інтегрованого ринку природного газу, підвищення надійності поставок ресурсу, а також розвиток конкуренції на газовому ринку. Тим часом, члени Енергетичного Співтовариства мають утримуватися від будь-яких дій, які могли б поставити під загрозу досягнення мети.

З огляду на розширення монополії на європейському газовому ринку, ЄК має надати переконливі аргументи щодо того, як це вплине на надійність поставок природного газу і рівень конкуренції на ринку, не тільки в контексті інтересів України, Польщі або Словаччини, а й у межах усього єдиного енергетичного ринку Європи.

 

На Вашу думку, що може зробити ініціативу створення Енергетичного Союзу насправді успішною?

На нашу думку, справжній успіх Енергетичного Союзу забезпечить послідовне, всеосяжне, а не вибіркове дотримання законодавчих вимог, разом з правилами та нормами директив і положень ЄС, а також Третього енергетичного пакету. У зв’язку з цим, Україна закликає ЄС і Енергетичне Співтовариство приймати до уваги інтереси України при прийнятті рішень, пов’язаних з розробкою маршрутів поставок енергоресурсів, поряд із забезпеченням їх надійності та відповідного рівня конкуренції на всьому єдиному енергетичному ринку Європи.

 

Анатолій Рачок

+

Генеральний директор

натисніть для детальної інформації

Народився в 1955 р. в Рівненській області.

Освіта: Київський державний університет імені Т. Шевченка, факультет романо-германської філології (1979).

Робота:

  • Протягом 1981–1989 р. працював у Головному управлінні з охорони державних таємниць у пресі при Раді Міністрів Української РСР;
  • 1989–1990 — заступник директора Київської філії московської штаб-квартири Міжнародної асоціації детективного і політичного роману;
  • 1990–1994 — заступник голови правління підприємства «Інформ ВТ сервіс»;
  • 1994–1999 — заступник директора Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні;
  • з грудня 1999 р. — генеральний директор Українського центру економічних і політичних досліджень.

 Телефон: (044) 201-11-98

Електронна пошта:rachok@razumkov.org.ua