сайт в режимі налагодження, якщо ви не знайшли, що шукали можете відвідати стару версію сайту

Середа, 31 травня 2017 09:28

Ратифікація Угоди про асоціацію: європейські реформи без європейської перспективи

Автор

30 травня 2017р. сенат Нідерландів ратифікував Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. На підтримку документу висловилося 50 сенаторів від Народної партії за свободу та демократію (VVD), Трудової партії (PvdA), «Демократів-66» (D66), «Зелених лівих» (GroenLinks), «Християнського Союзу» (CU), Політичної Реформістської партії (SGP), незалежної сенатської групи (OSF), а також 9 членів партії «Християнсько-демократичний заклик» (CDA), яка офіційно виступала проти української асоціації. Голосів для затвердження документу виявилося більш ніж достатньо, при необхідному мінімумі в 38, при тому що ще в лютому впевненості у підтримці Угоди в сенаті не було.


Нідерланди стали останньою країною-членом ЄС, яка поставила свій підпис під Угодою про асоціацію з Україною. Далі залишаються формальні процедури: підпис документу королем і передача ратифікаційних грамот в Брюссель. За словами президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера, процес ратифікації Угоди буде остаточно завершено до саміту Україна-ЄС, що відбудеться 13 липня у Києві. Відповідно до встановленої в ЄС процедури для ратифікації міжнародних договорів, Угода про асоціацію з Україною почне офіційно діяти від липня-серпня 2017 року. Це залежить від того, коли відбудеться засідання Ради ЄС, на яке буде винесено питання ратифікації.


Варто нагадати, що з 1 листопада 2014р. і до завершення процесу ратифікації всіма державами-членами ЄС здійснюється тимчасове застосування Угоди про асоціацію. Відповідно до цього механізму, який передбачений Лісабонським договором про функціонування ЄС, застосовуються лише ті частини документу, які охоплюють питання, що належать до виключної компетенції ЄС та які не стосуються компетенції його держав-членів. З 1 січня 2016р., за винятком трьох статей, тимчасово застосовується розділ IV «Торгівля і питання пов’язані з торгівлею», який регулює роботу зони вільної торгівлі між Україною та ЄС і є в компетенції спільної торговельної політики ЄС. Після остаточного вступу в силу Угоди про асоціацію на обидві сторони поширюватимуть свою дію статті, які раніше не охоплювалися механізмом тимчасового застосування і стосуються співпраці України та ЄС з наступних питань: зовнішньої та безпекової політики, мирного вирішення регіональних конфліктів, нерозповсюдження зброї масового знищення, роззброєння, боротьби з тероризмом, а також міграції, притулку та управління кордонами, поводження та мобільності працівників і спільної боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
Слід зазначити, що Нідерланди вже вдруге ратифікували Угоду про асоціацію з Україною. Протягом квітня-липня 2015р. обидві палати парламенту країни висловлювалися на користь даного документу, причому зі значним запасом голосів (119 проти 31 в палаті представників та 55 проти 20 в сенаті). Однак, після негативного голосування на референдумі 6 квітня 2016р. процес ратифікації було заблоковано. Попри консультативний характер референдуму, уряд Марка Рютте не міг не врахувати думку виборців, паралельно не полишаючи спроб пошуку взаємовигідного компромісу. Ним зрештою стало «Рішення глав держав і урядів», схвалене на саміті Європейської Ради 15 грудня 2016р. Воно додатково підтвердило положення Угоди про асоціацію, зокрема, що документ не надає Україні статусу кандидата на вступ до ЄС та не створює таке зобов’язання в майбутньому, не надає гарантії колективної безпеки та надання військової допомоги державами-членами ЄС, не надає права на працевлаштування в ЄС, а також не зобов’язує надавати додаткову фінансову допомогу з боку держав-членів на підтримку процесу реформ. Підписання даного документу було умовою Нідерландів, аби задовольнити виборців і розблокувати процес ратифікації.


Після досягнення політичного консенсусу у грудні минулого року намітився ряд позитивних тенденцій щодо завершення ратифікації Угоди про асоціацію. Перша: нижня палата парламенту Нідерландів ратифікувала Угоду в останній можливий день перед закриттям сесії до проведення парламентських виборів, таким чином унеможлививши відтермінування процесу ратифікації до формування коаліції та нового уряду. Друга: парламент Нідерландів не підтримав пропозицію соціаліста та противника ратифікації Гаррі ван Боммеля, який пропонував зобов’язати Україну підписати додатковий документ. Третя: сенат слідом за палатою представників відмовився відтермінувати ратифікацію до формування уряду та визнати документ контроверсійним, тобто зняти ратифікацію з порядку денного. Четверта: під час дебатів у сенаті 23 травня було виявлено переконливу більшість на підтримку Угоди про асоціацію.


Отже, травень 2017 року став доленосним в історії європейської інтеграції України. Незважаючи на численні перешкоди, Україні зрештою було надано безвізовий режим, а Нідерланди завершили ратифікацію Угоди про асоціацію. Євросоюз зі свого боку продемонстрував практичну підтримку курсу європейської інтеграції України, аби уникнути загрози утвердження євроскептицизму в сусідній державі. Європі також вигідно мати справу із передбачуваним партнером, тому Жан-Клод Юнкер і заявив, що місце України в Європі, маючи на увазі її перебування не в межах блоку, а із європейською моделлю побудови держави, але за межами Євросоюзу. Зрештою, ЄС і не міг вчинити інакше, оскільки саме непідписання зазначеної Угоди три з половиною роки тому стало причиною Євромайдану, який через жертви понад 100 українських патріотів сприяв зміні влади в країні. Київ у свою чергу має показати рішучість у втіленні європейських реформ і намір модернізувати країну у відповідності до щойно затвердженої Угоди про асоціацію, яка пройшла чимало випробувань на своєму шляху. Однак робити це потрібно, виходячи виключно з національних інтересів України. А національним інтересом Києва щодо Європи та затвердженої Угоди є саме модернізація країни, підвищення її конкурентоспроможності на світових ринках, утвердження стабільних демократичних інституцій.


Лише в разі успішного проведення реформ, для чого потрібна тверда політична воля та як мінімум 10 років, Україна матиме підстави для того, щоб ставити перед ЄС питання про наступний крок – перспективу членства.

В’ячеслав Голуб

Експерт програм зовнішньої політики

натисніть для детальної інформації

Народився в 1990 році в м. Павлоград Дніпропетровської області.

Освіта:
Національний університет «Острозька академія» (2013 р.). Спеціальність: магістр із міжнародних відносин, політолог-міжнародник, перекладач.
Проходив стажування у Міністерстві закордонних справ України (2011 р.; 2013 р.; 2014-2015 рр.), Комітеті ВРУ з питань європейської інтеграції за Програмою стажування у Верховній Раді України та Центральних органах виконавчої влади від ГО «Ліга інтернів».

Робота:
Жовтень 2015 р. – серпень 2016 р. – робота на державній службі в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження.
Серпень – грудень 2016 р. – експерт з питань внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.
Від січня 2017 р. – експерт програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

Електронна пошта:holub@razumkov.org.ua