сайт в режимі налагодження, якщо ви не знайшли, що шукали можете відвідати стару версію сайту

Вівторок, 14 лютого 2017 09:13

Президентські вибори у Франції: тенденції та персоналії

Автор



Сучасні тенденції в Європі, які особливо загострилися після Brexit та перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США, можна охарактеризувати як поступовий занепад традиційних мейнстримних партій правого та лівого політичного спектру. Як праві, так і ліві змістилися до центру, відійшовши від своїх традиційних гасел, за що їх обирали до влади. Як наслідок розчаровані виборці змушені шукати альтернативу, на місце якої претендують до сьогодні маргінальні радикальні партії. У 2017р. Європою прокотиться хвиля виборів у Нідерландах, Болгарії, Франції та Німеччині, від результатів яких залежить нинішній політичний ландшафт на континенті. 23 квітня та 7 травня у Франції відбудуться два тури президентських виборів, результати яких можуть суттєво вплинути на політику Франції як стосовно ЄС, так і стосовно України. Основними фаворитами є лідер ультраправого Національного фронту Марін Ле Пен та незалежний кандидат Еммануель Макрон, які пропонують кардинально різні погляди на облаштування європейського порядку: Макрон – еволюційні та конструктивні, Ле Пен – революційні та деструктивні. Ці вибори є дуже важливими для України, адже від них також залежить розстановка сил у Нормандському форматі, що впливатиме на його ефективність, перспективи збереження санкцій після 31 липня 2017р. та й загалом політика Франції відносно України.

Франсуа Фійон – родинний скандал і президентські амбіції
Будучи фаворитом президентських перегонів у Франції, значною мірою завдяки своїй репутації чесного та відвертого політика, Франсуа Фійон незабаром опинився замішаним у скандал навколо виплати своїй дружині та двом дітям зарплати як помічникам за роботу, яку вони насправді не виконували. 23 січня 2017р., зустрічаючись у Берліні з німецьким канцлером Ангелою Меркель найімовірніший на той час претендент на посаду президента Франції обговорював з нею стратегічні пріоритети розвитку ЄС у найближчі роки, а саме: колективну безпеку, оборону, інновації, проблеми єврозони та можливість створення оборонного союзу Берліна та Парижа задля гарантування безпеки європейського континенту в умовах відходу США1 . Соціологічні рейтинги давали йому 23-25% підтримки виборців, що гарантувало вихід у другий тур виборів та перемогу над основною конкуренткою Марін Ле Пен2.
Проте рівно через два дні з публікацією першої статті у сатиричному французькому тижневику Le Canard Enchaine щодо виплат дружині та дітям великої суми коштів за фіктивну роботу Фійон стрімко перетворюється з основного фаворита президентських перегонів на «гангрену, яку потрібно відсікти, доки вона не поширилася далі»3. Головна суть звинувачень на адресу Фійона зводиться до наступного. Протягом 1998 – 2012рр. Франсуа Фійон з депутатського фонду, призначеного для оплати праці помічників, виплатив своїй дружині Пенелопі 831 тис. євро, двом своїм старшим дітям – 84 тис. євро. Т. зв. «Справа Пенелопи» набула розголосу і по ній почалося попереднє розслідування, а Фійон у свою чергу заявив, що зніметься з передвиборчих перегонів, якщо попереднє розслідування стане офіційним4. Французьке законодавство дозволяє наймати родичів на роботу помічниками, проте не знайшлося свідків роботи Пенелопи Фійон, а його діти на той час ще навчалися в університеті і не мали адвокатського посвідчення. Сама ж Пенелопа у відео від 2007 р. для британських ЗМІ стверджувала, що «ніколи не працювала помічником свого чоловіка і взагалі не брала участі в його політичній діяльності»5. Тобто факти свідчать не на користь Фійона, який спочатку назвав «справу Пенелопи» «мерзенною та жінконенависницькою», потім «спробою інституційного перевороту лівих сил», зрештою 6 лютого вибачився перед французами за те, що найняв членів своєї сім’ї помічниками та заявив, що буде продовжувати гонку6.
Очевидно, що вибачення Фійона не завершать цю справу. Адже попереднє розслідування проводиться не за фактом найму родичів, що дозволено законодавством, а за фактом виплати грошей за фіктивну роботу, тобто корупцію. Переконливих доказів на підтвердження невинності Фійона досі не було надано, що дає підстави думати про їхню відсутність.
1 лютого авторитетне американське видання Politico опублікувало статтю, в якій окреслило для Фійона три можливі варіанти розвитку подій – поганий, гірший і катастрофічний. Поганий сценарій передбачає негайне зняття Фійона з перегонів, на чому наполягала частина його партії. Гірший – зняття кандидатури через деякий час, коли почнеться офіційне розслідування, а катастрофічний – подальше заперечення своєї вини і продовження участі у виборах7. Схоже, що Франсуа Фійон обрав останній варіант, проте від нього не буде краще ані йому особисто (за останніми опитуваннями він не проходить до другого туру), ані для республіканської партії, яка дедалі більше себе дискредитує. На сьогодні Ф. Фійону немає альтернативного кандидата, який зміг би отримати високий рейтинг. Його основний суперник на праймеріз Аллен Жюппе твердо відмовився бути «запасним варіантом», а колишній президент та шеф Фійона Ніколя Саркозі має низький рівень підтримки як в партії, так і у виборців. Крім того, проти Саркозі також ведеться розслідування щодо фінансування власної передвиборчої кампанії 2012р.
У зв’язку зі скандалом навколо Ф. Фійона з’являється можливість поступового сходження з дистанції проросійського кандидата, який закликав до примирення з Росією, відносини з нею називав стратегічним питанням для майбутнього Європи, а санкції ЄС – безглуздими та неефективними8. Тобто у разі його перемоги Київ неминуче зіткнувся би зі зміною нинішнього курсу Франції щодо збереження санкційного тиску на Кремль і з некомфортним середовищем у Нормандському форматі, коли Фійон говорив би приблизно одним голосом з Путіним. Цього схоже не відбудеться, але ще залишається можливість перемоги ще одного «друга Кремля» - Марін Ле Пен, яка у своїх висловлюваннях пішла набагато далі стриманого Фійона.


Марін Ле Пен – кінець ліберальної Європи?
На фоні дискредитації основних політичних сил у Франції – Соціалістичної партії та партії «Республіканці» на передній план виходить ультра-правий Національний фронт і її лідер Марін Ле Пен. Вона впевнено проходить у другий тур виборів, де імовірно зустрінеться з Е. Макроном, якому, згідно з даними численних опитувань, програє9. Проте виникає запитання, чим програма Ле Пен є привабливою для виборців. Адже вона у своїй передвиборчій програмі зі 114 пунктів пропонує референдум щодо членства Франції в ЄС, вихід із зони євро, виведення країни зі складу об’єднаного командування НАТО та жорсткі заходи щодо обмеження імміграції10.
Якщо питання імміграції є чутливим для більшості французів, то про вихід Франції з ЄС та зони євро навряд чи хто серйозно задумувався. Значна частина робітничого населення країни, яке тривалий час спостерігає за закриттям промислових підприємств, збільшенням безробіття, надають перевагу Марін Ле Пен не за її програму дій, яку вони детально і не читали, а через те, що розчарувалися в політичному істеблішменті і хочуть бачити йому заміну. Тому підтримка Національного фронту – це голос не «за», а «проти». Проти правлячої еліти, яка, приходячи до влади, живе у власному комфортному світі і не хоче бачити реальних проблем країни, що турбують її не перший рік. Марін Ле Пен вдало використала кризу Соціалістичної партії, озброївшись її гаслами, зокрема відновленням промисловості, подоланням безробіття, захисту соціальних прав робітників11. Подібними міркуваннями керується і мусульманське населення передмість Парижа, яке вважає Ле Пен «не гіршою і не кращою за інших»12. Очистивши партію від «токсичної спадщини» свого батька Жан-Марі Ле Пен, Національний фронт став популярним також серед молоді, ЛГБТ-спільноти, жінок та єврейського населення13.
Кандидат від ультра-правих називає своїх суперників «кандидатами від грошей», а себе єдиним вільним кандидатом14. Під поняттям «вільний кандидат» вона має на увазі не чесного політика, який на прозорих засадах фінансує свою президентську кампанію, а позбавленого власних коштів, що змушує шукати їх за кордоном. Усі французькі банки відмовилися їй надати кредит, а в результаті скандалу в Європарламенті навколо незаконних виплат великих сум грошей її помічникам з її власної зарплати щомісяця вираховується борг15. Проте Марін Ле Пен отримувала фінансування від структур, пов’язаних з Кремлем та ФСБ, що уможливлює ведення нею передвиборчої кампанії. Як зазначає у своїй книзі «Мережі Кремля у Франції» Сесіль Вессьє, у Франції тривалий час діють неурядові організації та структури, які пов’язані з чинною владою Росії та просувають її позицію щодо міжнародного порядку. Основну роль у цій мережі відіграє Інститут демократії та співробітництва, який базується у центрі Парижа. У листопаді 2014р. Перший Чесько-Російський банк, який пов’язують з російськими спецслужбами, видав Марін Ле Пен кредит у розмірі 9 млн. євро. Неодноразові позики від Кремля отримував і її батько Жан-Марі Ле Пен. Подякою за таку благодійність є визнання Марін Ле Пен Криму російським і підтримка ідеї зняття санкцій проти РФ16. Зважаючи на це, можна припустити, що ефективність Нормандського формату, як і дотримання Москвою Мінських угод можуть бути поставлені під сумнів. Це також може послужити негативним сигналом для сусідньої Німеччини, в якій у вересні 2017р. відбудуться парламентські вибори.

Еммануель Макрон – популярний кандидат без програми дій
Запобіжником проти скочування Франції у хаос та турбулентність є кандидат від центристів, колишній міністр економіки за президента Ф. Олланда Еммануель Макрон, який після скандалу з дружиною Фійона отримав реальний шанс вийти у другий тур президентських виборів. За останніми соціологічними опитуваннями він набирає 23%, випереджаючи Фійона та поступаючись Ле Пен17. Небувалий успіх Макрона став основною причиною активізації нападок на нього з боку конкурентів. Марін Ле Пен називає його «багатієм лівих», Франсуа Фійон «прототипом тих еліт, які нічого не знають про реальність Франції», Бенуа Амон – «заміною Фійону»18. У відповідь Макрон називає Національний фронт «антитезою до французьких цінностей свободи, рівності та братерства», Фійона засуджує за незаконні виплати коштів членам своєї родини, а ідею Бенуа Амона про універсальний дохід подає як таку, що применшує цінність праці19.
У чому звинувачення проти Е. Макрона мають під собою підгрунтя, так це у відсутності передвиборчої програми центристського кандидата, яку він обіцяв оприлюднити наприкінці лютого. Під час зустрічі з виборцями Макрон оголошував деякі свої ідеї щодо внутрішньої політики, розвитку економіки, а зовнішньополітичний порядок денний досі залишається невідомим, крім загальних фраз про прихильність ідеї єдиної Європи, яка є «рішенням, а не проблемою»20. Можна припустити, що в нього наразі дійсно немає чіткого плану дій, що частково пояснюється браком кваліфікованих кадрів у його команді. Лише нещодавно він найняв координатором своєї платформи відомого економіста Жана Пісані-Феррі, а от програмного менеджера досі немає. Члени команди Е. Макрона визнають, що їм треба підвищити професійність21. Очевидно цим вони і будуть займатися до кінця лютого, а наразі високий рейтинг Макрона підтримується завдяки трьом факторам. По-перше, особистою харизмою та популярністю у виборців завдяки т. зв. «Методу Макрона» - чемному спілкуванню та уважністю до проблем людей. По-друге, дискредитацією одного з фаворитів Фійона, частина прихильників якого зверне свої погляди на Макрона. По-третє, відсутністю достатньої інформації про самого Макрона (він 5 років працював головним економічним радником президента Олланда, потім його міністром економіки).
Незважаючи на відсутність передвиборчої програми Е. Макрона, можна спрогнозувати, що він засуджуватиме агресію Росії на Донбасі, підтримуватиме збереження санкцій проти Росії та займатиме дружню позицію до України у Нормандському форматі. У Європі збережеться тандем Франції та Німеччини в питанні протистояння Росії, на розпад якого з нетерпінням чекають у Кремлі.

Бенуа Амон – утопічний соціалізм у тренді
За 5 років перебування на найвищій державній посаді чинний президент Франції Франсуа Олланд викликав розчарування виборців і за прогнозами не проходив у другий тур президентських виборів. Під тиском свого прем’єр-міністра Мануеля Вальса він навіть не висунув свою кандидатуру. Проте Вальсу також не вдалося стати кандидатом від соціалістів, оскільки причетний до непопулярних дій Олланда. Натомість перемогу на праймеріз соціалістів здобув до того маловідомий Бенуа Амон, який з 2014р. перебував у внутрішній опозиції до політики Олланда, певний час працюючи в його уряді в якості міністра освіти. Популярність Амона серед виборців лівого політичного спектру пояснюється його відданістю соціалістичним ідеям, у відході від яких звинувачували Олланда, який проводив проліберальний курс, близький для центристів. Амон пропагує традиційні ліві погляди, зокрема подальше скорочення робочого тижня, запровадження універсального доходу для всіх громадян у розмірі 750 євро22. Однак якщо з ідеологічної точки зору дані ідеї мають сенс, то з практичної вони є утопічними. Така програма ще більше дискредитує Соціалістичну партію та унеможливлює її перебування при владі. У зовнішній політиці Амон, як і Олланд, засуджує агресію Росії проти України і виступає за збереження санкцій. Як політика президента Ф. Олланда, так і зовнішньополітична програма Б. Амона сприятлива для України, проте шанси на перемогу цього кандидата і продовження перебування при владі соціалістів є дуже низькою.
Попри сьогоднішні прогнози результати президентських виборів у Франції залишаються непередбачуваними. За три місяці до виборів можуть з’являтися нові викриття як проти Фійона, так і проти Ле Пен і Макрона. Україна має бути готова до будь-якого варіанту розвитку подій і в своїй політиці відносно Франції виходити виключно зі своїх національних інтересів та з врахуванням попереднього успішного досвіду двосторонніх відносин.

джерела:

1. Меркель ставить на Фійона. – Укрінформ, 23 січня 2017 р.
2. Ле Пен, Фійон і Макрон є лідерами президентських перегонів у Франції. – Європейська правда, 19 січня 2017 р.
3. Can Francois Fillon survive to contest French election. – BBC, 1 February 2017.
4. What you need to know. – BBC, 2 February 2017.
5. France elections: Fillon setback as wife video resurfaces. – BBC, 3 February 2017.
6. France election: Fillon apologises over family payments. – BBC, 6 February 2017.
7. Fillon’s choices: the bad, the worse and the real ugly. – Politico, 1 February 2017.
8. Франсуа Фійон пропонує швидше домовлятися з Москвою, щоб випередити Трампа. – Укрінформ, 24 січня 2017 р.
9. До другого туру виборів у Франції можуть вийти Ле Пен і Макрон – опитування. – Європейська правда, 6 лютого 2017 р.

10. Ле Пен оголосила про старт президентської кампанії. – Європейська правда, 4 лютого 2017 р.
11. How will blue collar France vote? – BBC, 8 February 2017.
12. Marine Le Pen’s surprise supporters. – Politico, 23 January 2017.
13. Will the «populist wave” reach France? – BBC, 29 December 2016.
14. Marine Le Pen makes the globalization the enemy. – Politico, 5 February 2017.
15. Ле Пен не хоче повертати Європарламенту 340 тисяч євро, їх вирахують із зарплати. – Європейська правда, 31 січня 2017 р.
16. Вессьє Сесіль. Мережі Кремля у Франції (витяг з книги) // Національна безпека і оборона. – 2016. - №9-10 (167-168). – С. 98-108
17. До другого туру виборів у Франції можуть вийти Ле Пен і Макрон – опитування. – Європейська правда, 6 лютого 2017 р.

18. Macron campaign looks to up its game. – Politico, 6 February 2017.
19. Macron urges France to “look to the future” as presidential bid picks up steam. – France 24, 5 February 2017.
20. Emmanuel Makron’s method to momentum. – Politico, January 24 2017.
21. Macron campaign looks to up its game. – Politico, 6 February 2017.
22.Meet the robot-taxing, marijuana-legalizing, Jeremy Corbyn of the French left. – Politico, 23 January 2017.

В’ячеслав Голуб

+

Експерт програм зовнішньої політики

натисніть для детальної інформації

Народився в 1990 році в м. Павлоград Дніпропетровської області.

Освіта:
Національний університет «Острозька академія» (2013 р.). Спеціальність: магістр із міжнародних відносин, політолог-міжнародник, перекладач.
Проходив стажування у Міністерстві закордонних справ України (2011 р.; 2013 р.; 2014-2015 рр.), Комітеті ВРУ з питань європейської інтеграції за Програмою стажування у Верховній Раді України та Центральних органах виконавчої влади від ГО «Ліга інтернів».

Робота:
Жовтень 2015 р. – серпень 2016 р. – робота на державній службі в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження.
Серпень – грудень 2016 р. – експерт з питань внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.
Від січня 2017 р. – експерт програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

Електронна пошта:holub@razumkov.org.ua