сайт в режимі налагодження, якщо ви не знайшли, що шукали можете відвідати стару версію сайту

Середа, 06 вересня 2017 12:17

"Окупована частина Донбасу є карикатурною Росією"

Автор

Восени 2017 року Москва може визнати незалежність ДНР і ЛНР, – каже експерт Михайло Пашков

Що вас як громадянина України турбує зараз найбільше?

– Як і всіх українців – реформи. Найбільше – боротьба з корупцією, яка є каменем спотикання у наших стосунках з Євросоюзом і США. Важливо зберегти рівень міжнародної підтримки. Зокрема, 2014 року на Генасамблеї ООН Україну з питання Криму підтримали 100 країн, торік – тільки 70.

Угода про асоціацію з ЄС – документ, на базі якого можна робити всі зміни – від енергетичного сектора до туризму. 1 вересня Угода остаточно набула чинності. Перед Україною постали серйозні виклики. Один із них: яким буде Євросоюз найближчим часом? Зараз він шукає модель на перспективу. У ЄС вистачає внутрішніх проблем: вихід Британії, міграційна криза, посилення праворадикального екстремізму, гібридна агресія Росії. Треба визначити місце і роль України в майбутній Європі.

Якою вона може бути?

– Україна має перетворюватись на Європу, розуміючи довгостроковість перспективи членства. Євроінтеграція – головний засіб протистояння російській агресії. В країні потрібно створити умови, щоб аргументовано вимагати членства. Забезпечити свободу бізнесу, гарантувати право власності, змінити судову систему. Тобто побудувати правову державу.

Що нам уже вдалось?

– Створили структури з боротьби з корупцією. Тепер їм треба забезпечити нормальну законодавчу базу, умови роботи. Ривка в інших реформах не зробили. Люди не бачать європейських змін у повсякденному житті – на вулиці, у взаєминах із державними структурами.

За останні роки торговельно-економічні контакти України змінилися. РФ втратила позиції. Головним партнером став Євросоюз. Кардинально змінилася географія торгівлі продукцією агропромислового сектора.

У результаті російської агресії ми втратили близько 20 відсотків промислового потенціалу, 7 відсотків території, понад 10 тисяч громадян убиті, 23 тисячі поранених. Маємо 1,8 мільйона переселенців. Це – серйозний удар.

Що гальмує реформи?

– Корупція. Не треба займатися спортивною риболовлею: упіймав корупціонера – й відпустив. Має бути суд і покарання. Із 2014-го до 2017 рік помітного прогресу не відбулося. Підходимо до ключової проблеми – реформи судової системи.

Чим можемо пишатися за останні три роки?

– Волонтерами, добробатами, воїнами. Їхньою мужністю, стійкістю, героїзмом і терпінням. Вони зупинили повзучу експансію і врятували країну. Дякуючи їм, фронт там, а не далі. Позаторік події розвивалися критично. Я не в захваті від Мінських угод, але певну позитивну роль вони зіграли.

Ми вчимося на помилках?

– Так. Росія дала нам жорстокий урок. Країна отримала колосальний травматичний досвід. Тепер мало хто говорить про євразійський шлях розвитку чи добросусідські стосунки з РФ. Зовнішньополітичний вектор країни визначили не тільки парламент і президент, а й втрачені життя людей. Це незворотньо.

Яка роль війни у формуванні української ідентичності?

– Війна мобілізувала націю, прискорила формування ідентичності. Процес набув динаміки. Це проявляється в оцінках громадян. На запитання, до якого союзу Україна має приєднатися, відповідають так: до ЄС – 56,8 відсотка, до ЄвразЕС – 7,8. До війни членства в Євросоюзі прагнули близько 40 відсотків. Приблизно стільки ж – у Євразійському економічному союзі.

Зараз на референдум щодо вступу в НАТО прийшли б 66 відсотків громадян. З них 70 відсотків проголосували б "за". Відбулися сильні зміни в громадській свідомості, сформувалася матриця ставлення до Росії. Умовами нормалізації стосунків із нею мають бути припинення агресії, повернення територій, компенсація збитків і невтручання у внутрішні справи. Так вважають 79 відсотків українців.

Крім зовнішньої загрози, людей об'єднало прагнення жити в цивілізованій європейській країні.

Якими будуть стосунки України й Росії в найближчі 10 років?

– Буде режим конфронтаційного співіснування – із можливістю загострення. Треба навчитися жити в таких умовах. Виникають запитання, чи потрібно розривати дипломатичні стосунки з РФ, заморожувати торгово-економічні відносини, вводити візовий режим? Варто розробити середньострокову концепцію відносин із РФ. Такі собі загальні правила для українських акторів на російському напрямку: в економічній, гуманітарній, політико-дипломатичній, енергетичній, військово-технічній сферах. У воєнній доктрині чітко визначено, що Росія – агресор.

У березні 2018 року в РФ відбудеться всенародне голосування за Володимира Путіна. Почнеться нова його каденція на посаді президента. Кремль не змінить політики щодо України. Зараз наші стосунки заморожені. Прямих контактів на рівні міністрів чи депутатів немає. Перемовини можливі лише за участю посередників.

Сполучені Штати відновили пряму переговорну лінію Волкер – Сурков (спецпредставник Держдепартаменту США у справах України Курт Волкер і помічник президента РФ Владислав Сурков. – Країна). Це – паралельний процес нормандським перемовинам. Чим більшою буде координація західних країн, тим краще. Американці чітко заявили свою позицію в законі про санкції. Те саме нещодавно зробив президент Франції Еммануель Макрон (в інтерв'ю виданню Le Point сказав, що у нього з Путіним серйозні розбіжності щодо України. – Країна). Треба, щоб цей двотактний двигун – Німеччина – Франція на повну запрацював після виборів у Німеччині. З'явиться новий імпульс у нормандському форматі.

Будемо мати тліючий конфлікт. Бо з моменту підписання Мінських угод позиція Москви не змінилася. Така ж тупикова й деструктивна. Вибори президента РФ відбудуться в день анексії Криму. Риторика відома наперед. Не можна виключати, що восени 2017 року Росія проведе так звані референдуми в ДНР і ЛНР і визнає їхню незалежність. Як 2008-го тодішній президент Дмитро Медведєв визнав незалежність Абхазії й Південної Осетії.

Путін має перевагу перед західними країнами – у Росії головні рішення приймають персоніфіковано і оперативно. В кремлівському кабінеті №1. Нема дискусій, суперечок, конфронтацій.

У РФ утилітарне ставлення до людей. Дані про загиблих російських солдат на Донбасі закриті. Тільки Комітет солдатських матерів дає цифру – 1,5 тисячі. Однак Путіна підтримує більшість населення. У країні діє ефективна система управління громадською думкою.

Який варіант чекає на Донбас?

– Найімовірніше – замороження за придністровським сценарієм. Донбас уже є такою собі карикатурною Росією, де виховується ненависть до всього українського. Напханий російськими спецслужбами, парамілітарними організаціями, агентурою. Можна уявити, що отримаємо у випадку виводу російських військ. Донбас – проблема для України. Потрібні будуть роки реінтеграції.

Російська Федерація розвалиться?

– На газ для Придністров'я за роки їхньої так званої незалежності пішло 6 мільярдів доларів. Війна на Донбасі обходиться Москві в таку суму щорічно: 3 мільярди – військовий блок, стільки ж – "соціалка". Війна в Сирії – мільярд доларів на рік.

Бюджет анексованого Криму цього року – близько 2 мільярдів доларів. Дотації з федерального бюджету становлять 1,4 мільярда. Це – приблизно річний бюджет Брянської і Бєлгородської областей. Образно кажучи, Росія взяла і кошти двох областей "передала" в Крим.

На утримання невизнаних республік РФ витрачає 3–5 відсотків свого бюджету. А якщо врахувати шкоду від санкцій, то збитки сягають десятків мільярдів доларів. Точну цифру на воєнні витрати з'ясувати важко: майже 20 відсотків статей видатків російського бюджету – закриті.

Армія РФ налічує два мільйони військових. Ще близько мільйона – міністерство внутрішніх справ, 400 тисяч – гвардія. Додаємо міністерство з надзвичайних ситуацій та пенітенціарну систему – отримуємо близько 4 мільйонів осіб. Це без Федеральної служби безпеки, Федеральної служби охорони, Головного розвідувального управління і Служби зовнішньої розвідки. Людей у погонах у Росії майже стільки ж, як було в Радянському Союзі, який мав удвічі більше населення. Ситуація погіршується – кількісні зміни поступово трансформуються в якісні. Питання: доки це триватиме?

У РФ великий запас міцності. Незважаючи на те, що торік національний резервний фонд зменшився в чотири рази й економіка дає тривожні сигнали, країна не впаде у глибоку кризу найближчим часом. Розраховувати на це не варто. Однак західні санкції мають важливий стримуючий ефект.

Україні також потрібні сильні спецслужби?

– В умовах війни їх роль не менша, ніж армії. Проти України працює потужна російська ФСБ, Служба зовнішньої розвідки, ГРУ. Розпалюють міжрелігійні конфлікти, влаштовують теракти, поширюють сепаратистські настрої, створюють відповідні організації в регіонах. Наприклад, "Наждак". Іде щоденна війна.

Як Україні вистояти у війні спецслужб?

– Треба зміцнювати сектор безпеки, зокрема Міністерство внутрішніх справ, прокуратуру, контррозвідку. Потрібно утримати міжнародну допомогу хоча б на нинішньому рівні.

Україна протистоїть комплексній гібридній експансії: інформаційній, економічній, дипломатичній, військовій. Ми – єдині в Європі, хто має такий досвід. Він затребуваний на Заході.

Маємо активніше долучатися до системи центрів боротьби з гібридними загрозами. Вони є у Фінляндії, Польщі, країнах Балтії. Приєднатися до програми НАТО "Розумна оборона" (полягає в оптимізації обороноздатності країн і більш раціональному використанні військових ресурсів. – Країна). Вона зорієнтована на загрози у сфері кібербезпеки.

Українці масово виїжджають за кордон. Які наслідки будуть для країни?

– Люди їдуть на роботу до Польщі, Угорщини, Португалії, Чехії. Значну частину заробленого пересилають в Україну. Цим допомагають економіці. Студенти отримують європейські знання, повертаються і використовують їх всередині країни. Це добре. Водночас йде відтік найперспективніших і найталановитіших. Це – біда. Ситуацію потрібно міняти. Формувати кваліфіковані робочі місця. Створювати дослідницькі центри, реформувати систему вищої освіти, налагоджувати співпрацю промислових підприємств із вузами.

Еміграція роз'їдає країну. Суспільство старіє, стає більше пенсіонерів. Це впливає на економіку і бюджет.

На заробітках у Росії перебувають близько двох мільйонів українців.

– Не варто їх засуджувати. Люди мають особисті мотиви, вони – не зрадники. Така тенденція була й до війни. Утім кількість перетинів російсько-українського кордону зменшилася у рази, порівняно з 2013-м.

З іншого боку, росіяни зацікавлені в українській робочій силі. Враховуючи ісламізацію РФ, великий приток мігрантів із Середньої Азії, їм потрібне слов'янське кадрове підживлення. Українці не створюють свої China-town, як це роблять китайці у світі. Не є криміногенною діаспорою, добре пристосовуються. Якщо на батьківщині економічна ситуація покращиться, більшість повернуться.

Чим 25-річні українці відрізняються від своїх батьків?

– У людей, які виросли за незалежності, інший погляд на світ. Вони не обтяжені радянськими мисленням і ментальністю, зорієнтовані на європейські стандарти.

За кого голосуватимете на президентських виборах?

– Хочу за когось нового, якщо такий з'явиться. Нам потрібна зміна політичної еліти.

джерело

Михайло Пашков

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки

натисніть для детальної інформації

 Народився в 1958 р. в Рославлі Смоленської області.

Освіта:

  • Смоленський педагогічний інститут, факультет російської мови та літератури (1979);
  • Московський інститут молоді, факультет журналістики (1986);
  • Київський інститут політології і соціального управління (1991).
  • Кандидат філософських наук, автор понад 50 наукових праць.

Робота:

  • Протягом 1979–1989 р. працював на різних посадах у районних, обласних та республіканських газетах Росії та Молдови; 
  • в 1991–1994 р. — в наукових закладах Національної академії наук України; 
  • в 1994–1998 р. — на дипломатичній роботі в посольстві України в Російській Федерації;
  • з грудня 1999 р. — провідний експерт Центру Разумкова;
  • з лютого 2010 р. — директор міжнародних програм.

Має дипломатичний ранг першого секретаря. Остання посада в державних органах — головний консультант Аналітичної служби Апарату РНБО України; 

 

Телефон: (044) 206-85-08

 Електронна пошта: pashkov@razumkov.org.ua