сайт в режимі налагодження, якщо ви не знайшли, що шукали можете відвідати стару версію сайту

Понеділок, 15 травня 2017 08:41

Молоді українці прощаються з Батьківщиною. Назавжди?

Автор



За різними статистичними даними, за кордоном сьогодні працює кожен сьомий українець, тобто більш як 7 мільйонів громадян працездатного віку. За підрахунками соціологів, в середньому близько 50 людей на добу назавжди покидає Україну. А в останні роки вік українських емігрантів зменшився, саме молодь активно полишає території України.
Чому молоді люди покидають Україну та яку небезпеку це становить для держави? Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався з науковим консультантом з соціальних та гуманітарних питань Центру Разумкова Людмилою Шангіною.


—Чим зумовлена масова міграція української молоді?


Додам, що молодь залишатиметься в Україні за однієї умови: якщо будуть зміни на краще. Зараз ми цього не бачимо, а тому молоді люди виїжджатимуть і в подальшому. Цьому є пояснення – немає якісних робочих місць. При цьому, це не означає безробіття, бо робота, як така, в Україні є. А якісне робоче місце – це коли є хороша оплата праці, можливість кар’єрного росту та розвитку.
На сьогоднішній день праця в Україні знецінена. І знецінена, насамперед, кваліфікована праця. Тобто робота, для якої потрібна освіта – це лікарі, вчителі, науковці. Молода людина в Україні здобуває освіту, витрачає для цього свій час та зусилля, а потім не може знайти якісне робоче місце. Ми маємо таку неефективну економічну модель і змін на краще поки у нас не передбачається. А тому соціальні умови для молоді є неприйнятними: заробітна плата є невеликою, перспективи пенсійного забезпечення мінімальні. І наша молодь, дивлячись, як живуть люди у цій країні і яке їх чекає майбутнє, не хоче цього сприймати. Наступна причина, чому молодь їде – якість української освіти. Якщо економіка не потребує висококваліфікованих працівників, то, відповідно, знижується якість освіти. Сама ж освітня система уражена корупцією: немає академічної культури, у нас процвітає купівля-продаж дипломів, курсових, дипломних робіт. Всі ці явища позначаються на бажанні молоді отримувати таку освіту.

—Тобто те, що молоді люди їдуть за кордон на навчання – це позитивний фактор чи ні?


Масова міграція української молоді за кордон може бути, як позитивним, так і негативним явищем. Позитивним це може бути лише у тому випадку, якщо молодь виїжджає за кордон, отримує там хорошу європейську освіту, досвід життя та досвід роботи, а потім повертається в Україну. Таким чином ці люди привозять у нашу країну справді потрібний європейський досвід та освіту, що працює на користь нашої держави. Негативні наслідки настають тоді, коли наша молодь не повертається з-за кордону. Тобто наші люди отримують освіту за кордоном, а потім правдами-неправдами намагаються влаштуватися там на роботу та залишаються жити. Таким чином відбувається вимивання освіченої, мобільної та активної молоді. Тобто з країни їдуть справді прогресивні люди, які в майбутньому розраховують лише на себе. Вимивання таких людей ні до чого хорошого не призведе.


—Представники яких професій зараз втікають з України? Чи можна говорити про початок «кадрового голоду?»

Такі важливі професії, як лікарі та вчителі, в Україні втратили соціальну престижність, а тому представники цих професій і покидають країну.

—Які соціально-економічні заходи потрібно вжити, щоб молодь залишалася в Україні?

Слід змінити соціально-економічну політику держави: викоренити корупцію, змінити нинішню економічну модель з деіндустріальної на інноваційну, встановити гідну оплату праці. Ось ці три речі, які необхідно зробити. Бо ніякі субсидії, матеріальні допомоги чи навіть безкоштовне житло не стримає молодь в Україні.
Оплата кваліфікованої роботи має становити мінімум три-п’ять прожиткових мінімумів. Але це має бути реальний прожитковий мінімум, а не той, який станом на травень 2017 становить 1624 грн. Реальний прожитковий мінімум в Україні є вдвічі, а то і втричі вищий за нинішній офіційний. Тоді це стимулюватиме людину працювати та розвиватись у своїй рідній країні.

джерело

Людмила Шангіна

+

Науковий консультант з соціальних та гуманітарних питань

натисніть для детальної інформації

 Народилася в 1950 р. в Закарпатській області. Закінчила Київський державний університет імені  Т. Шевченка, філософський факультет (1976), аспірантуру Інституту філософії АН України (1983). Має 20 років педагогічного стажу у вузах Києва, автор понад 50 наукових та публіцистичних праць.

У Центрі Разумкова працює з 1996 р.: керівник інформаційно-аналітичної служби (1996–1999), директор соціальних програм (з 2000), шеф-редактор журналу „Національна безпека і оборона” (з 2000).

 Телефон: (044) 201-11-93

 Електронна пошта: shanghina@razumkov.org.ua