Вчора, 7 квітня, спеціальна сесія ГА ООН позбавила росію права голосу у міжурядовому органі системи ООН — Ради з прав людини. Це рішення підтримали 93 країни, проти виступили 24. Ця подія має свої особливості. По-перше, для значної кількості країн-членів ООН тема захисту прав людини є досить чутливою і неоднозначною. Очевидно, через це ряд держав вирішили утриматися. Водночас, проти голосувала "проблемна" група країн — Північна Корея, Білорусь, Сірія, Еритрея, Іран тощо. Традиційно особливу позицію посідає Китай, який нещодавно підписав з РФ велику декларацію, пафос якої зводився до того, що права людини не можуть бути інструментом тиску на будь-які країни. Але важливіше інше — у світі склалася потужна група держав, які, домінуючи в ГА ООН, підтримують Україну і засуджують країну-агресора.
По-друге, рішення ГА ООН — резонансний політико-правовий акт в рамках провідної світової інституції, яка опікується захистом прав людини у світі і безумовно важливо, що російських нацистів позбавили права просувати брехню, інсинуації і фейки на цьому оонівському правзахисному майданчику.
По-третє, рішення ГА ООН є продовженням процесу вилучення росії з міжнародних структур. 16 березня рф викинули з Ради Європи і на черзі припинення участі москви в G-20, ОЧЕС, СОТ, Інтерполі, ЮНЕСЕО тощо.
По-четверте, рішення ГА ООН є однією зі складових тотальної політико-дипломатичної, економічної, гуманітарної ізоляції країни-агресора. З початку війни російські ринки залишили близько 400 світових компаній і корпорацій. Водночас, близько 400 російських дипломатів стали персонами нон-грата в понад 20 країнах світу. Зокрема, Польща видворила 45 росіян з дипломатичними паспортами, Німеччина — 40, Словенія — 33, Франція та Італія — по 30, Іспанія — 25 і т.д. Європейське небо для рф закрито.
Водночас, важливий морально-психологічний аспект мають санкції проти російських бізнесмнів, митців, науковців, спортсменів. Зокрема, у ближчі роки понад 90% міжнародних турнирів для росіян заборонені.
Згадане рішення Ради з прав людини повною мірою обмежує участь росії в ООН. А наступним кроком світової спільноти мало би бути як мінімум жорстке унеможливлення для країни-агресора використовувати право вето в Радбезі ООН для уникнення відповідальності за власні злочини, скоєні в Україні. Зрозуміло, що це, м'яко кажучи, малоймовірно в нинішніх умовах. Але, очевидно, що реформування недієздатного Радбезу ООН має бути на порядку денному світової спільноти.
