Резолюція РБ ООН про "пандемічне перемир’я": в зоні ООС окупанти вогню не припинили

06 липня 2020

1 липня Рада Безпеки ООН затвердила резолюцію, що передбачає негайне припинення вогню в усіх збройних конфліктах (у тому числі на Донбасі) та забезпечення гуманітарної й медичної допомоги в період пандемії COVID-19. Про це повідомив у Facebook речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко. «Через 100 днів після заклику Генсекретаря ООН до глобального припинення вогню на час пандемії COVID-19 Радбез сьогодні нарешті схвалив довгоочікувану резолюцію», — написав український дипломат.

У документі, зокрема, йдеться про «загальне та негайне припинення бойових дій» в усіх конфліктних ситуаціях та міститься заклик до всіх сторін збройних конфліктів «негайно розпочати тривалу гуманітарну паузу принаймні впродовж 90 днів (з 1 липня — це до кінця вересня)»

Сумніви з цього приводу висловив директор військових програм «Центру Розумкова» Микола Сунгуровський, наголосивши, що власні інтереси для РФ — завжди на першому місці. «Документ не є обов’язковим до виконання. Це не більше, аніж побажання, рекомендація. А ми добре знаємо, як Росія ці рекомендації виконує, — коментує військовий експерт. — Ані резолюція, ані «стурбовані заклики» міжнародного співтовариства ніколи не позначалися на інтенсивності бойових дій. Лише два фактори впливають на цю інтенсивність. По-перше, це своєчасність поставки боєприпасів і спецтехніки з РФ у невизнані республіки, а, по-друге, це плани бойової підготовки. Гадаю, що не варто очікувати якогось послаблення». Це щодо ситуації на Донбасі.

А от щодо ймовірності нападу РФ на південному напрямку, то, вважає Сунгуровський, тут є дуже багато складових. І політичних, і економічних, і суто воєнних. З одного боку, доступ води в окупований Крим — це спонукальний фактор, який підштовхує РФ до розв’язання ще однієї війни. Тут же — і внутрішня ситуація в РФ. «У Путіна залишився надзвичайно малий набір інструментів для того, щоб підняти власну легітимність. Отже, потрібна війна», — стверджує експерт.

Але з іншого боку… Є чимало обмежувальних факторів. Перший — це реакція Заходу, другий — ресурси для ведення війни. «Зрозумійте, що війна фінансується не стільки з бюджету, скільки через різноманітні «приватні фонди». І одним з найбільших джерел наповнення цих «фондів» є Газпром. А в нього зараз проблеми — і через Північний потік-2, і через зупинку Турецького потоку, — каже Микола Сунгуровський. І додає: «За таких умов для РФ досить важливим магістральним шляхом доставки газу в Європу є українська ГТС. А це мегастримуючий фактор. І поки це питання не буде вирішене, то, гадаю, не варто чекати нового нападу».


Джерело:

Микола Сунгуровський

Директор військових програм


Народився в 1951 р. в Москві.

Освіта:

Оренбурзьке вище військове зенітне ракетне училище (1972);

Київська академія протиповітряної оборони (1982);

Вища школа підприємництва при Київському інституті народного господарства (1991).

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, автор понад 100 наукових праць.

Робота:

з 1982 р. — наукова робота (39-й Науково-дослідний інститут бойового застосування військ ППО сухопутних військ, Центральний науково-дослідний інститут МО, Національний центр оборонних технологій і воєнної безпеки, Аналітична служба Апарату РНБО);

з грудня 1999 р. — координатор програм Центру Разумкова;

з лютого 2000 р. — позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України;

з грудня 2006 р. — директор воєнних програм Центру Разумкова.

Полковник запасу, стаж військової служби — 31 рік. Сфери діяльності — системологія, системний аналіз, стратегічне планування, методи аналізу та забезпечення національної безпеки. Остання посада в державних органах — завідувач відділу Аналітичної служби Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

(044) 201-11-98

sungurovsky@razumkov.org.ua