1 липня Рада Безпеки ООН затвердила резолюцію, що передбачає негайне припинення вогню в усіх збройних конфліктах (у тому числі на Донбасі) та забезпечення гуманітарної й медичної допомоги в період пандемії COVID-19. Про це повідомив у Facebook речник Постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко. «Через 100 днів після заклику Генсекретаря ООН до глобального припинення вогню на час пандемії COVID-19 Радбез сьогодні нарешті схвалив довгоочікувану резолюцію», — написав український дипломат.

У документі, зокрема, йдеться про «загальне та негайне припинення бойових дій» в усіх конфліктних ситуаціях та міститься заклик до всіх сторін збройних конфліктів «негайно розпочати тривалу гуманітарну паузу принаймні впродовж 90 днів (з 1 липня — це до кінця вересня)»

Сумніви з цього приводу висловив директор військових програм «Центру Розумкова» Микола Сунгуровський, наголосивши, що власні інтереси для РФ — завжди на першому місці. «Документ не є обов’язковим до виконання. Це не більше, аніж побажання, рекомендація. А ми добре знаємо, як Росія ці рекомендації виконує, — коментує військовий експерт. — Ані резолюція, ані «стурбовані заклики» міжнародного співтовариства ніколи не позначалися на інтенсивності бойових дій. Лише два фактори впливають на цю інтенсивність. По-перше, це своєчасність поставки боєприпасів і спецтехніки з РФ у невизнані республіки, а, по-друге, це плани бойової підготовки. Гадаю, що не варто очікувати якогось послаблення». Це щодо ситуації на Донбасі.

А от щодо ймовірності нападу РФ на південному напрямку, то, вважає Сунгуровський, тут є дуже багато складових. І політичних, і економічних, і суто воєнних. З одного боку, доступ води в окупований Крим — це спонукальний фактор, який підштовхує РФ до розв’язання ще однієї війни. Тут же — і внутрішня ситуація в РФ. «У Путіна залишився надзвичайно малий набір інструментів для того, щоб підняти власну легітимність. Отже, потрібна війна», — стверджує експерт.

Але з іншого боку… Є чимало обмежувальних факторів. Перший — це реакція Заходу, другий — ресурси для ведення війни. «Зрозумійте, що війна фінансується не стільки з бюджету, скільки через різноманітні «приватні фонди». І одним з найбільших джерел наповнення цих «фондів» є Газпром. А в нього зараз проблеми — і через Північний потік-2, і через зупинку Турецького потоку, — каже Микола Сунгуровський. І додає: «За таких умов для РФ досить важливим магістральним шляхом доставки газу в Європу є українська ГТС. А це мегастримуючий фактор. І поки це питання не буде вирішене, то, гадаю, не варто чекати нового нападу».

Джерело: