сайт в режимі налагодження, якщо ви не знайшли, що шукали можете відвідати стару версію сайту

Середа, 08 лютого 2017 08:35

Чи можна не купувати вугілля з "ЛНР"-"ДНР"?

Автор



Лютневі морози і блокування активістами залізничних переїздів на межі із неконтрольованими Києвом територіями знову привернуло увагу до економічних зв'язків із самопроголошеними ДНР та ЛНР, і, зокрема, до питання постачання вугілля з тимчасово окупованих територій.
Активісти почали блокувати залізничні шляхи наприкінці січня, закликаючи українську владу припинити торгівлю із "незаконними збройними формуваннями". Вони кажуть, що у цій торгівлі вугілля - лише якась частина із цілого переліку товарів, що регулярно перетинають лінію розмежування.
Учасники блокади, серед яких є і депутати, вважають, що торгівля із непідконтрольними територіями виглядає ще більш неетичною під час загострення бойових дій на Донбасі.
Водночас, майже одразу після початку блокади міністерство енергетики нагадало, що "через заблоковану залізничну гілку Луганськ - Попасна здійснюється постачання вугілля до Щастинської ТЕС, яка є єдиним джерелом електроенергії на Луганщині, де розташовані понад 1000 соціальних об'єктів".
Про перехід на аварійний режим роботи на початку лютого повідомили і на Слов'янській ТЕС.
Представники місцевої влади та СБУ засудили дії тих, хто блокує залізничні шляхи.
Крім того, за фактом блокування транспортних комунікацій було відкрито кримінальне впровадження.
У СБУ також попередили, що через брак вугілля країні загрожують "віялові" відключення електрики.
Надра "наші"
Після початку блокади у міністерстві енергетики заявили, що "вирішення проблемних питань (щодо перетину лінії розмежування. - Ред.) має відбуватися у правовому полі".
Там також нагадують, що "найбільші вуглевидобувні підприємства Донбасу, які мають виробничі потужності на непідконтрольній території, зареєстровані і сплачують податки та території України".
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що поки що Україна нічим замінити антрацит із непідконтрольних територій.
Крім того, каже прем'єр, видобуток відбувається із надр, які належать Україні:
"Це наша земля, наші надра, всі підприємства зареєстровані на українській землі - нашій, контрольованій, і я не бачу сьогодні іншого варіанту, окрім як отримувати це вугілля".
"Чорні скриньки" енергетики
Втім, оглядачі, які коментують тему вугілля із тимчасово окупованих територій вже понад два роки, завжди визнавали, що ці ж підприємства, очевидно, сплачують певні податки і до казни "ДНР" та "ЛНР", - інакше вони навряд чи б досі працювали.
"Не може бути на окупованій території якісь підприємства, які контролюються Україною. Це ілюзія, - каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. - Це як Росія анексувала Крим, а Україна створила Вільну економічну зону Крим. Чи може Україна контролювати, куди ідуть гроші від реалізації цього вугілля? Наприклад, на купівлю зброї?"
Експерти аналітичного центру Dixi group називають постачання вугілля однією із "чорних скриньок" української енергетики, коли відкритої інформації недостатньо, аби зрозуміти, що насправді відбувається у цій сфері.
"Для того, щоб отримати цей ресурс, потрібно отримати дозвіл Служби безпеки, але численні розслідування медіа показують, що він перетинає лінію зіткнення не зовсім прозоро. Часто цей ресурс потрапляє з окупованих територій через територію держави агресора", - каже Роман Ніцович.
Експерт також зауважує: "Є досить високий градус політичної напруги щодо цього ресурсу. Велика частина громадян не підтримує такий спосіб взаємодії з підприємствами на цих територіях".
Критична залежність
Перед початком опалювального сезону восени минулого року міністр енергетики Ігор Насалик заявляв, що запасів газу і вугілля в Україні цілком достатньо, аби пережити зиму. Навіть якщо виникнуть проблеми із постачанням вугілля з тимчасово окупованих територій.
Згідно із затвердженою у липні 2016 року програмою підготовки до опалювального сезону, на 1 листопада на складах мало бути накопичено 2,8 млн тонн вугілля.
Проте за даними, оприлюдненими на сайті Міненергетики, на 1 листопада на складах було 2,136 млн тонн, а на початок 2017 року запаси вугілля були на 742 тис. тонн меншими за показник минулого року.
За даними "Укренерго", запаси вугілля на складах теплоелектростанцій на 5 лютого становили 1,609 млн тонн. Відтак, виглядає, що потрібні запаси є, але цілковитої впевненості, що опалювальний сезон завершиться без збоїв, немає.
Проблема полягає у прив'язці теплових станцій до певного виду вугілля.
Пережити зиму: чого не вистачає в енергобалансі країни
Українська енергетика: як вирішити проблеми вугільної галузі?
Ще у грудні минулого року, відповідаючи на запитання депутатів парламенту, міністр енергетики повідомив, що із 24,5 млн тонн вугілля, яке споживають українські ТЕС, понад 9 млн тонн - це є антрацитова група, "яка, на жаль, на контрольованій території України не виробляється".
"Дійсно, залежність існує, і вона є на критичному рівні, - каже Володимир Омельченко. - Думаю, якщо будуть заблоковані усі чотири залізничні нитки, то почнуться серйозні проблеми із енергопостачанням. У першу чергу це зачепить прилеглі до прифронтової зони райони. По-друге, це зачепить Дніпро."
Африканське та газове вугілля
Питання постачання вугілля з непідконтрольних територій постало ще після перших запеклих боїв на Донбасі влітку 2014 року. Левова частка українських ТЕС працює на антрациті, який видобувається на шахтах, що залишилися на тимчасово окупованій території.
Ситуацію ускладнило і те, що саме теплові електростанції є головними "маневровими потужностями", тобто, на відміну від АЕС та ГЕС, дозволяють балансувати систему у періоди пікових навантажень.
На антрациті працюють практично усі українські ТЕС - як державні, що входять до складу "Центренерго", так і приватні, що належать ДТЕК.
При цьому за даними Міністерства енергетики, у 2015 році на ТЕС було вироблено 35% електрики, а у 2016 році ця частка зросла до 37%.
Ще понад два роки тому експерти пропонувати два варіанти розв'язання проблеми:
1. Переобладнати ТЕС з антрациту на інше, газове вугілля, якого вдосталь на шахтах в західній Україні, а також у Польщі.
Прибічники цього варіанту говорили про 3-4 місяці модернізації і цілком прийнятну вартість, особливо, якщо протиставити цьому постійну загрозу припинення поставок антрациту з неконтрольованих територій. Представники енергетичних компаній говорили про потребу у значних інвестиціях і роботах з модернізації "до року".
2. Імпортувати дефіцитний в Україні антрацит. Але найближчим його виробником виявилася Росія, поставки із якої за умов конфлікту на Донбасі від самого початку були приречені на скандал.
Проте коли уряд знайшов іншого постачальника вугілля для українських ТЕС, - у Північно-Африканські Республіці, - ці поставки також призвели до скандалу.
Де купувати вугілля: хронологія конфлікту
Навесні 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики і комунальних послуг, ухвалила неоднозначне рішення про включення у тариф на електроенергію ціни вугілля у порту Роттердама плюс вартість доставки до України.
Відповідаючи багатьом критикам цього рішення, його ініціатори казали: це дозволить українським енергетичним компаніям вчасно закупити достатню кількість вугілля для своїх ТЕС, звідки б не довелося імпортувати дефіцитний антрацит.
При цьому вартість електроенергії для споживачів через формулу "Роттердам+" зросла на 15-20%. Проте на полегшення імпорту і диверсифікацією поставок антрациту ця формула так і не вплинула, каже Володимир Омельченко.
Що робити в лютневий мороз?
Модернізація і перехід на інші види вугілля - все це правильно, каже прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Але все це "займає час", тоді як "люди хочуть сьогодні включити світло, сьогодні підігріти їжу, сьогодні користуватися побутовою технікою".
З іншого боку, чому впродовж двох опалювальних сезонів уряд нічого не робив для того, щоб унезалежнитися від поставок вугілля з непідконтрольних територій - невідомо, каже Володимир Омельченко. Проте цю мету, на його думку, варто чітко визначити зараз.
"Потрібно зупинити тогівлю із окупованими територіями всіма іншими товарами, за винятком вугілля. Водночас необхідно ставити ціль вже у цьому році, щоб мінімізувати залежність від антрацитного вугілля із цих регіонів, - більше задіювати вугілля газових марок і купувати імпортне вугілля, більше використовувати потужності атомної енергетики".
Крім того, як каже Роман Ніцович, аби повністю зрозуміти, що відбуваєтсья у цій галузі, експерти хотіли б мати більше інформації про те, як формується баланс вугілля, як він виглядатиме у майбутньому і які кроки уряд планує зробити, щоб змінити цей баланс.

джерело

Останнє редагування Середа, 08 лютого 2017 08:44
Володимир Омельченко

+

Директор енергетичних програм

volodymyr.omelchenko

натисніть для детальної інформації

 Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта: Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

Телефон: (044) 206-85-02

Електронна пошта: omelchenko@razumkov.org.ua

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.