Гравцям пропонується вгадати — який відсоток населення країни так чи інакше дав відповідь на поставлене запитання. Гравцю, який подолав перший раунд, потрібно дати п’ять правильних відповідей, але з кожним запитанням межа можливої помилки зменшується від 40% до 10%.

Опитування для проекту роблять три найбільші соціологічні агентства — Інститут Горшеніна, КМІС і Центр Разумкова.

Боротьба проти корупції стала сьомою сферою досліджень Центру Разумкова. У Центрі працюють експерти в галузях економіки, енергетики, права, політології, міжнародних відносин, військової безпеки, земельних відносин, соціології, історії та філософії.

Частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Президента України, на початку червня зменшилася до найнижчого рівня з моменту обрання Віктора Ющенка. У другій половині червня дещо зросло число респондентів, які повністю підтримують діяльність Президента. Водночас, вперше з моменту обрання Віктора Ющенка абсолютна більшість опитаних (51,8%) не підтримали діяльність Президента України.

У березні, порівняно з лютим, істотно зросла частка тих, хто не підтримував діяльність Верховної Ради. Хоча в наступний період негативізм в оцінках помітно пом’якшився, наприкінці червня знову абсолютна більшість опитаних (55,8%) не підтримували діяльність Верховної Ради.

Підтримка діяльності Уряду істотно знизилася в березні-квітні, порівняно з лютим, а у червні – дещо знизилася, порівняно з квітнем. Наприкінці червня зросло число респондентів, які не підтримують діяльність Уряду, і склало майже половину (49,6%) від усіх опитаних.

За останні роки рівень підтримки діяльності Ю.Тимошенко досягав найвищих показників у квітні 2005 року; частка тих, хто не підтримує її дії, досягала найвищого значення  у  квітні 2007 року. Після призначення на посаду Прем’єр-міністра України підтримка дій цього політика помітно зросла і залишалася на досить високому рівні до лютого цього року. У березні-квітні рівень її підтримки помітно знизився, порівняно з лютим, а на початку червня дещо знизився, порівняно з квітнем і протягом червня фактично не змінився.

Показники підтримки дій В. Януковича є дещо гіршими, ніж наприкінці минулого року. З початку року підтримка його дій змінюється незначним чином.

Протягом 2008 року спостерігалося зниження підтримки дій Голови Верховної Ради України А.Яценюка, але протягом червня його показники помітно покращилися.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 19 по 25 червня 2008 року. Було опитано 2016  респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Найчастіше правильну відповідь дають жителі Західного регіону (33,3%), серед жителів Південного регіону − 25,9%, а найрідше − жителі Центрального (18,7%) і Східного (16,2%) регіонів. Чим старші респонденти, тим рідше вони дають правильну відповідь (серед тих, кому 60 і більше років, правильну відповідь дали 16,9%, тоді як серед респондентів віком від 18 до 39 років − 25,6%.

Порівняно з 2003 роком ставлення до Дня Конституції як державного свята не змінилося. Так, само, як і п’ять років тому, вважають його дійсно великим святом лише 5% громадян, а 32,9% назвали його «звичайним святом, як і всі інші свята». Найчастіше ж респонденти відповідають, що для них це не свято, а звичайний вихідний день (41,2%), а 11,7% дотримують думки, що день взагалі має бути робочим (щоправда, частка тих, хто вважає його «просто вихідним» або хотіли б, щоб він був робочим днем, дещо зменшилася порівняно з 2003 роком − за рахунок зростання частки тих, хто ухилився від відповіді).

Частка тих, для кого День Конституції − все ж свято («велике» чи «таке ж як і всі офіційні свята»), найвища у Південному регіоні (60,2%), у Західному регіоні так до нього ставляться 49,8% опитаних, а найрідше сприймають цей день як свято у Центральному (31,4%) і Східному (34,2%) регіонах. Тих, хто вважає, що цей день має бути робочим, найбільше серед представників найстаршої вікової групи (віком від 60 років) − 17,3%. 

Дослідження проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 19 по 25 червня 2008 року. Було опитано 2014 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

26 червня 2008 р. Центр Разумкова за підтримки представництва Європейської Комісії в Україні та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадський моніторинг виконання Плану дій Україна-ЄС»  провів круглий стіл «Україна на шляху євроінтеграції: здобутки, проблеми, перспективи».

До круглого столу підготовлений спеціальний випуск журналу «Національна безпека і оборона» (№ 6, 2008), присвячений актуальним питанням співробітництва України та ЄС. У журналі опубліковані результати громадського моніторингу Плану дій Україна-ЄС, позиції державних діячів України, думки фахівців, результати експертного та загальнонаціонального соціологічних досліджень.

У роботі круглого столу взяли участь народні депутати України, представники Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, Секретаріату Президента України, іноземних посольств і представництв, державних і неурядових дослідницьких установ, ЗМІ.

Розглянуто такі питання:

• Результати виконання Плану дій Україна-ЄС  у 2005–2007 р. та перспективи ефективної реалізації пролонгованого Плану.
• Шляхи та механізми підвищення ефективності європейської інтеграції України.
• Посилена Угода Україна-ЄС: нові горизонти співробітництва.

Серед найбільш суперечливих питань концепції — набуття Церквами в цілому статусу юридичної особи. Учасники розробки змогли погодити компромісні формулювання з цього приводу, які передбачають встановлення статусу юридичної особи для Церков лише в разі віднайдення консеснусу з цього питання серед зацікавлених конфесій.

Частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Президента України, у червні зменшилася до найнижчого рівня з моменту обрання Віктора Ющенка, і вперше опинилася на рівні, який був характерним для його попередника на посаді Президента в останні роки перебування Леоніда Кучми при владі.

Порівнюючи діяльність Віктора Ющенка і Леоніда Кучми на посаді Президента України, дещо частіше респонденти відповідали, що з обов’язками Президента краще справлявся Леонід Кучма, хоча більше половини опитаних не змогли виділити когось із них, або вагалися з відповіддю на питання.

У березні, порівняно з лютим, істотно зросла частка тих, хто не підтримував діяльність Верховної Ради. Хоча у квітні негативізм в оцінках помітно пом’якшився, частка тих, хто не підтримує дії цього органу влади, все ж була значно вищою, ніж  у лютому. У червні ситуація практично не змінилася порівняно з квітнем.

Підтримка діяльності Уряду істотно знизилася в березні-квітні, порівняно з лютим, а у червні – дещо знизилася, порівняно з квітнем.

За останні роки рівень підтримки діяльності Ю. Тимошенко досягав найвищих показників у квітні 2005 р.; частка тих, хто не підтримує її дії, досягала найвищого значення у квітні 2007 р. Після призначення на посаду Прем’єр-міністра України підтримка дій цього політика помітно зросла і залишалася на досить високому рівні до лютого цього року. У березні-квітні рівень її підтримки помітно знизився, порівняно з лютим, а у червні дещо знизився, порівняно з квітнем. Попри зниження рівня її підтримки, Юлія Тимошенко разом з Віктором Януковичем є лідерами громадської підтримки. 

Показники підтримки дій В. Януковича дещо гірші, ніж наприкінці минулого року. З початку року підтримка його дій змінюється незначним чином.

Протягом 2008 р. спостерігається зниження підтримки дій Голови Верховної Ради України А. Яценюка.

• каталогізований архів всеукраїнських опитувань громадської думки, проведених соціологічною службою Центру Разумкова;
• аналітичні записки, написані для українського Уряду, депутатів Верховної Ради, пропозиції з удосконалення державної політики, опубліковані в журналі Центру Разумкова «Національна безпека і оборона»;
• опубліковані у пресі статті, інтерв’ю та коментарі експертів Центру Разумкова з різних питань державної політики;
• матеріали круглих столів та інших публічних обговорень, проведених Центром Разумкова.

Знайти потрібну інформацію легко
Якщо вас цікавить інформація за одним з напрямів досліджень Центру Разумкова, за допомогою блакитного тематичного меню ви потрапите на сторінку, де зібрано статті, коментарі, журнали, соціологічні опитування та іншу інформацію з результатами роботи Центру Разумкова в обраному вами напрямі.

За допомогою каталогу ключових слів ви можете звузити коло пошуку, обравши ключові слова, які найбільше відповідають вашим потребам. Ключові слова допоможуть вам також шукати схожі за темою матеріали. У всіх інших випадках вам допоможе повнотекстовий пошук, де ключові слова визначаєте ви самі.

Стежте за роботою Центру Разумкова
До ваших послуг електронна розсилка новин та RSS-канали, за допомогою яких можна отримувати інформацію про нові результати нашої роботи та повідомлення про майбутні заходи. Після реєстрації ви зможете обрати теми, які вас цікавлять, і отримувати розсилки електронною поштою, або підписатися на стрічки новин у форматі RSS без реєстрації.

Налаштуйте сайт Центру Разумкова під свої потреби
Зареєстровані користувачі сайту можуть зібрати на одній сторінці блоки інформації та потоки даних з різних розділів і надалі стежити за їхнім оновленням, відвідуючи лише цю сторінку — «особистий кабінет».

Зареєстровані користувачі також мають змогу позначити будь-які цікаві матеріали сайту для подальшої роботи з ними — посилання на ці матеріали зберігатимуться в «особистому кабінеті».

До громадського обговорення консорціум недержавних аналітичних центрів підготував аналітичну доповідь  (pdf, 1,9 Мб), яка містить аналіз діяльності Уряду та інших владних інституцій з точки зору її відповідальності засадам демократичного врядування, результати соціологічних досліджень громадської думки про перший етап діяльності та наміри Уряду, висновки та рекомендації експертів.

Основу доповіді пана Саприкіна становили: порівняльний аналіз ситуації в газовому секторі на момент першої та другої «газових війн»; конкретні пропозиції не тільки щодо виходу з чергової газової кризи, а й для остаточного вирішення російсько-українського «газового питання»; прогноз ситуації на 2009 рік.

Основний акцент В. Саприкін зробив на необхідності якнайшвидшої розробки і реалізації програми з підготовки економіки України до різкого збільшення цін на газ. Базис такої програми має становити реформування газового сектора України на основі Директив Євросоюзу, заходи для тотального скорочення використання газу в Україні й максимальне використання власних енергоресурсів, зокрема, відновлювальних. Таку програму, на думку В.Саприкіна, необхідно було впроваджувати ще торік, коли стало відомо, що з 2009 р. як мінімум Туркменистан переходить на так звані середньоєвропейські ціни на газ.

Конференцію організовано за сприяння Українського науково-дослідного інституту при університеті Гарварда та Центру російських та євразійських досліджень імені Девіса.

Під час розмови обговорювалися перспективи українсько-естонського співробітництва. Зокрема, наголошувалося на розвитку двостороннього партнерства, поглибленні контактів між державними та неурядовими структурами наших країн. Окремо підкреслювалася важливість ефективного використання в Україні успішного естонського досвіду проведення реформ державного управління, місцевого самоврядування, конституційної реформи, а також інтеграції країни до Європейського Союзу і НАТО. Обговорювалася міжнародна проблематика, питання співробітництва України з ЄС.

А. Рюйтель розповів про досвід проведення політичних, соціально-економічних реформ в Естонії, акцентував увагу на специфіці розподілу владних повноважень між державними органами, функціонуванні виборчої системи. Окрему увагу сторони приділили проблемі реформи системи місцевого самоврядування в Україні.

Валерій Чалий поінформував співрозмовників про розвиток внутрішньополітичної ситуації в Україні після виборів, наголосив на важливості координації зусиль нового Кабінету Міністрів і Парламенту на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.

Окрему увагу співрозмовники приділили перспективам реалізації довгострокового спільного проекту: „Українсько-естонський діалог: досвід демократичних трансформацій для реформ в Україні”. Проект, зокрема, передбачає вивчення, адаптацію та втілення продуктивного естонського досвіду проведення реформ в різних сферах, ефективного просування країни на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції.

У заході взяли участь Посол Литовської Республіки в Білорусі Е. Багдонас, постійний представник Литви в НАТО Л. Лінкевичус, представники посольств України, Латвії, Естонії, МЗС РФ, а також МЗС, МНС, Міноборони Білорусі, науковці, незалежні експерти. Провідний експерт Центру Разумкова М. Пашков виступив з доповіддю „Досвід співробітництва України з євроатлантичними структурами”.

Під час дискусії обговорювалися проблеми формування системи безпеки на європейському континенті, шляхи європейської та євроатлантичної інтеграції, роль НАТО в регіоні, перспективи співробітництва в контексті виникнення нових загроз та викликів для європейської безпеки. Учасники круглого столу ділилися досвідом співробітництва їх країн з Північноатлантичним альянсом, обговорювали проблеми імплементації євроатлантичних цінностей в країнах Східної Європи.

«Мене радує, що на конференції експерти змогли відійти від дискусії про демократичні інститути до обговорення конкретних інтересів багатьох країн у тій або іншій ситуації. Мені здається, подібні експертні обговорення, відвертий обмін думками по досить гострих ситуаціях згодом допоможуть лідерам цих країн знайти рішення деяких проблем», — сказав Валерій Чалий в інтерв’ю агентству «Регнум».

«Балтійсько-чорноморського регіону не існує як суб’єкта, він створений штучно, однак навіть як такий об’єкт цей регіон цікавить Україну тільки при наявності в ньому Росії, — сказав Валерій Чалий. — Країни, що територіально перебувають у цьому регіоні, входять до ЄС або в якісь інші утворення. Втім, усі розмови навколо якихось інтересів можливі тільки якщо ми розуміємо: без Росії говорити про конструктивну балтійсько-чорноморську співпрацю неможливо». Валерій Чалий відзначив, що Україна, на його погляд, зацікавлена в деяких випадках у позиції міжнародного модератора й намагається витримувати цю роль.

Валерій Чалий повідомив, що Україна зацікавлена в розвитку співробітництва в рамках ГУАМ і буде робити все можливе для його розвитку. «Деякі спостерігачі говорять про деяке гальмування в розвитку співробітництва ГУАМ, однак це не так. Товарообіг останнім часом виріс у кілька разів, вирішене питання про відкриття зони вільної торгівлі, і так далі».

Валерій Чалий також відзначив, що у питанні вирішення заморожених конфліктів у регіоні «народи не треба підштовхувати до правильних або неправильних рішень — свою долю вони повинні вирішити самі». «Якби завтра відбулося визнання Квебеку, я думаю, великого міжнародного резонансу б не було, тому що вони самі вирішують свою долю. Тим часом конфлікти на пострадянському просторі викликають дуже живий міжнародний інтерес. Причина цього, я думаю, у тім, що в цих конфліктах занадто серйозне зовнішнє втручання. По суті, люди, що живуть на цих територіях, ще не одержали можливості самі спокійно у всьому розібратися».

Він вважає, що пропозиція Президента призначити В. Огризка на посаду глави МЗС має не тільки об’єктивну, але й емоційну основу — домогтися затвердження цієї кандидатури, яку він вносив раніше.

В. Чалий зауважив, що В. Огризко є досвідченим дипломатом, людиною, яка послідовна у своїх поглядах, та дійсно стоїть на позиції захисту національних інтересів.

Водночас, на його думку, уряд Юлії Тимошенко буде перехідним, тому виникає декілька питань щодо пріоритетів для зовнішньополітичного відомства у цей період.

«Можна очікувати від МЗС під керівництвом В. Огризка більше акцентів на питаннях активного лобіювання інтересів України у частині відновлення історичної пам’яті, гуманітарних питань. Також В. Огризко завжди був непростим переговірником для РФ, і навряд чи ситуація може покращитись на цьому напрямі», — сказав В. Чалий.

«Я думаю, що це непогана кандидатура, але вона навряд чи привнесе новий імпульс у зовнішню політику України», — вважає В. Чалий. Він висловив думку, що у разі затвердження В. Огризка міністром внутрішніх справ не буде конкуренції між центрами здійснення зовнішньої політики, яка формуватиметься на вісі Президент — Секретаріат — МЗС.

Під час семінару розглянуто стан і шляхи реформування оборонно-промислового комплексу України. Проаналізовано досвід реформування оборонної промисловості Вишеградських країн з метою визначення можливостей його застосування в Україні та напрямів міжнародної кооперації.

За підсумками семінару зроблено такі головні висновки:

1. Вступ Вишеградських країн до НАТО був потужним стимулом і позитивним чинником у реструктуризації їх оборонно-промислового комплексу. Він не призвів до розриву коопераційних зв’язків з Росією.
2. Реформування ОПК має бути системним і будуватися на підґрунті реструктуризації економіки, а також у комплексі з реформуванням секторів військово-технічного співробітництва та експортного контролю.
3. Реформування ОПК має бути забезпечене випереджальними змінами законодавчої бази (стосовно військово-технічної співпраці, офсетів, лізингу, кредитування, участі в міжнародних проектах, маркетингової та посередницької діяльності).
4. Державне управління реформуванням і розвитком ОПК України має набути рис стратегічного менеджменту, забезпечувати прозорість і зрозумілість процесу формування та реалізації державної оборонно-промислової політики.
5. Глибокий аналіз досвіду Вишеградських країн у реформування ОПК (як успіхів, так і помилок) є актуальним для України.

Директор воєнних програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський взяв участь у семінарі та головував на одній з сесій, присвяченій питанням структурних реформ та реформи власності оборонної промисловості.

За словами експерта, на такі дії Президента у руслі «наведення порядку і стабільності» нині є громадський запит. Українське суспільство дійшло до такої точки, коли певні рішучі дії Президента позитивно відображаються на його рейтингу. А от постійний пошук компромісів та домовленостей, проведення круглих столів, підписання меморандумів не знаходять розуміння у громадян.

Якименко також відзначає, що й уряд Януковича вже не опонує Президентові, а навпаки, висловлює готовність сприймати його позицію, оскільки Партія регіонів має надію, що якимось чином усе-таки буде причетна до влади. У середовищі «регіоналів» почали відкрито говорити про підтримку курсу й ініціатив Президента й визнавати його повноправним лідером країни.

Експерти до таких відчайдушних спроб уряду навести лад шляхом сильного закручування гайок ставляться більш ніж скептично. «Антимонопольний комітет не зможе довести змову нафтотрейдерів — даю гарантію 99,9 відсотка. Навіть якщо така і справді існує», — переконаний директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін.

На його думку, спекулятивна складова у підвищенні ціни, можливо, і є — «кожен хоче отримати зайву копійчину», але вона незначна і не надто впливає на формування ціни. «Нині бензин дорожчає у цілому світі, окрім, хіба що, Кувейту чи Саудівської Аравії, — каже Володимир Саприкін. — І нашу дер­жаву цей процес також не оминув».

Втім, ніхто сьогодні не може спрогнозувати, скільки даватимуть за барель на нью–йоркській біржі. Солідні експерти на далеку перспективу прогнози зазвичай не поширюють, вважаючи їх спекулятивними. Директор енергетичних програм Центру Ра­зумкова вважає, що упродовж наступного тижня бензин подорожчає щонайменше на три відсотки.

Окрім непередбачуваної біржі, на ринкову ситуацію в Україні вплине також збільшення експортного мита на нафту. З першого грудня росіяни (а саме їхню нафту нині переробляють українські заводи) збільшують цю цифру на 25%. «Політичного підтексту і „руки Москви” тут немає, — запевняє пан Саприкін. — Йдеться про суто економічний механізм. Якщо вартість бареля на світовому ринку зростає, мито збільшується, якщо падає — відповідно зменшується». Нині, як не сумно це усвідомлювати, механізм працює проти нашого споживача.

Світова організація торгівлі не забороняє створення регіональних торговельних союзів. Водночас, СОТ із застереженням ставиться до участі країни в кількох різнорівневих інтеграційних об’єднаннях, оскільки це може призвести до погіршення прозорості та ускладнення торговельної політики.

Натомість, преференційні умови для окремих країн-партнерів, що супроводжуються збереженням протекціоністських бар’єрів для інших, можуть «консервувати» національну систему виробництва, а тому — знизити конкурентоспроможність, уповільнити структурні зміни і, зрештою, матиме лише короткостроковий і слабкий вплив на економічний розвиток. Власне, саме ці чинники зумовили низьку результативність регіональних і субрегіональних економічних об'єднань на пострадянському просторі. Спроби побудови таких об’єднань призвели в результаті до зниження конкурентоспроможності економік країн-учасниць, погіршення рівня їх технологічності та інноваційності. Зокрема, частка обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП України за останні 10 років скоротилася більш ніж на третину, підкреслив директор економічних програм Центру Разумкова.

Україна є учасницею низки економічних угод країн СНД, які, по суті, спрямовані лише на косметичну модернізацію пострадянського економічного простору, а не на перехід до якісно нової та конкурентної економічної інтеграційної моделі. СНД донині не зміг перетворитися на дієвий інститут регіональної економічної інтеграції, більше того, географічна структура експорту країн-учасниць цієї організації свідчить про активний пошук ними ринків збуту за її межами. Участь України в ЄЕП, який фактично є «переформатуванням СНД» з посиленням впливу на прийняття рішень через наднаціональні органи лише однієї із країн-учасниць об’єднання, також не стала ефективним напрямом економічної інтеграції, підкреслив В.Юрчишин. 

Генеральний директор Центру Разумкова Анатолій Рачок у свою чергу зазначив, що досвід Європейського Союзу свідчить про позитивний вплив регіональної інтеграції на національні економіки країн-учасниць. З іншого боку, досвід країн, що розвиваються, які приєдналися до тих чи інших регіональних торговельних союзів, показує, що їх вигоди від такого приєднання не є однозначними. Окремі країни дійсно отримали вигоди від лібералізації торгівлі, інші, бідніші, або не отримали вигод, або навіть зазнали збитків внаслідок лібералізації своїх торговельних режимів і слабкої, непослідовної економічної політики. Дослідження та порівняльний аналіз ризиків, вигод і втрат країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками від приєднання до тих чи інших торговельних союзів, поза сумнівом, допоможе Україні успішно розв’язати проблему вибору.

Експерти Центру Разумкова та їхні колеги з аналітичних державних й недержавних центрів справедливо зауважують, що національна економіка продовжує перебувати в «ніші» низькотехнологічного енергоємного виробництва. Вітчизняний експорт є слабко диверсифікованим і високо чутливим до світової кон’юнктури. Все це робить конкурентні позиції України на світовому ринку досить уразливими. Донині Україні не вдалося досягнути стабільного комплексного прогресу у відносинах з ЄС, не створено інституційних основ ефективного співробітництва та єдиного центру відповідальності за реалізацією політики європейської інтеграції, контролю якості виконання запланованих заходів.

Формування ефективної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС можливе лише за умов реального прогресу ринкових перетворень у країні. Економічні трансформації мають супроводжуватися реформами в адміністративній та судовій системах, зміцненням інституту власності, вдосконаленням інвестиційного клімату. Важливим завданням для влади є використання можливості перетворити процеси вступу до СОТ і наближення до ЄС на інструменти внутрішніх ринкових реформ, цілеспрямованих структурних перетворень як підгрунтя прискореного розвитку України, переконані учасники круглого столу.

«Натомість включення країни до системи міжнародної торгівлі супроводжується залученням інвестицій, покращує механізми функціонування ринків, сприяє підвищенню якості робочої сили», — додав Василь Юрчишин.

Економічна співпраця на пострадянському просторі ускладнюється неготовністю держав-учасниць до компромісів, відсутністю належного інтеграційного досвіду та ігноруванням закономірностей діяльності регіональних економічних союзів. Зокрема, документи про утворення ЄЕП містять ознаки створення митного союзу чи навіть економічного союзу, оминаючи спершу створення зони вільної торгівлі.

Втім, міжнародний досвід засвідчує, що перехід до «вищої форми інтеграції» можливий лише за умови досягнення помітного прогресу у вирішенні проблемних питань «нижчих форм», вважають у Центрі Разумкова. Як приклад наводиться ЄС, де митні бар’єри між кранами були повністю ліквідовані лише з через 17 років після початку процесу євроінтеграції. Про це йдеться у аналітичній доповіді Центру Разумкова, спеціально підготовленій до круглого столу і вміщеній у № 7 журналу «Національна безпека і оборона».

Круглий стіл було організовано Центром Разумкова за сприяння Фонду Фрідріха Наумана та Шведської агенції з міжнародного розвитку (SIDA). У його роботі взяли участь представники Міністерства економіки, Міністерства закордонних справ, Національного банку, Секретаріату президента, провідних неурядових аналітичних центрів, народні депутати, представники міжнародних організацій, посольств іноземних держав. Зокрема, на круглому столі виступали заступник міністра економіки України Валерій Пятницький та надзвичайний і повноважний посол Швеції в Україні Йон-Крістер Оландер.

Експерти визнали нещодавні вибори в Україні вільними та справедливими, проте політичне майбутнє назвали непевним. Пан Баєрз висловив сподівання, що ключем до європейських перспектив України має бути головування Франції в ЄС в другій половині 2008 року. Він відзначив, що у той час може статися прорив у справі майбутнього членства України в спільноті.

Для вирішення цих проблем у Секретаріаті Президента створено робочу групу з питань розвитку системи державного регулювання природних монополій при Президенті України. У її роботі бере участь провідний експерт Центру Разумкова Олена Гаврилюк.

Результатом роботи групи стало ухвалення 27 вересня 2007р. Указу Президента № 921 «Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій», яким визначено принципи державного регулювання суб’єктів природних монополій, зокрема, статус національних регулюючих комісій, їх роль і місце в системі органів державної влади.

Нині робоча група працює над Концепцією ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг. Чергове засідання з цього питання відбулося під головуванням першого заступника глави Секретаріату Президента О.Шлапака 11 жовтня 2007р. На ньому обговорювалися питання застосування різних підходів і моделей ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг.

Раніше міністр палива та енергетики Юрій Бойко не раз заявляв, що ціна газу для України у наступному році зросте на 10% і складатиме трохи більше 140 доларів, — повідомляє Радіо «Свобода». Втім, на думку багатьох експертів, зростання вартості російського та середньоазійського газу буде значно більшим.

Ціна блакитного палива зростатиме незалежно від прізвища нового Прем’єра, вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін: «Це така стратегія Газпрому щодо тотального підвищення цін для всіх його споживачів. Ціна на газ буде значно вищою, ніж обіцяли в Україні урядовці. За деякими неофіційними даними, Казахстан запропонував нову ціну 165 доларів, а Туркменістан, головний постачальник газу в Україну, 150 доларів. Таким чином з урахуванням витрат на транспортування можна очікувати приблизно 185 (доларів)».

Результати опитування Національний екзит-пол’2007

Назва партії чи блоку	Україна в цілому, %
Комуністична партія України (оновлена)	0,6
Партія національно-економічного розвитку України	0,1
«Український Народний Блок»	0,2
Партія регіонів	35,3
Партія Вільних Демократів	0,2
Соціалістична партія України	2,5
«Блок Литвина»	3,8
«Блок Юлії Тимошенко»	31,5
«Виборчий блок Людмили Супрун – Український Регіональний Актив»	0,3
Блок «Християнський блок»	0,1
Селянський Блок «Аграрна Україна»	0,1
Прогресивна соціалістична партія України	1,5
Комуністична партія України	5,1
Блок «Наша Україна – Народна самооборона»	13,5
Блок «Всеукраїнська громада»	0,0
Всеукраїнське об’єднання «Свобода»	0,9
Партія Зелених України	0,5
«Блок партії пенсіонерів України»	0,1
Всеукраїнська партія Народної Довіри	0,0
Виборчий блок політичних партій «КУЧМА» (Конституція – Україна – Честь – Мир – Антифашизм)	0,1
Не підтримав жодної партії/ виборчого блоку	2,9
Не відповіли	0,3

Проект «Екзит-пол’2007» фінансується форумом міжнародних донорів, до якого входять такі організації: Програма демократичних грантів Посольства США в Україні; Королівське Посольство Норвегії в Україні; Данська програма добросусідства Міністерства закордонних справ Королівства Данії; Програма малих проектів за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні; Швейцарська Дирекція з питань розвитку та співробітництва; Міжнародний Фонд «Відродження»; Національний фонд підтримки демократії (США); Шведське агентство з питань міжнародного розвитку та співробітництва (SIDA) та Фонд Чарльза Стюарта Мотта (США).

Партнерами проекту є Комітет виборців України, МГО “Інтерньюз-Україна” та Лабораторія “Ф-4”.

Головний менеджер і продюсер проекту — Ілько Кучерів, Науковий керівник екзит-полу — Володимир Паніотто, Координатор екзит-полу — Наталя Марченко, Координатор робіт у Центрі Разумкова — Андрій Биченко. Наукові консультанти: Валерій Хмелько (КМІС), Михайло Міщенко (Центр Разумкова), Ірина Бекешкіна (“Демократичні ініціативи”).

Запрошені експерти-консультанти: Елегія Наталія Скочилас (QEV Analytics, США), Михайло Вовришин (Канада), Алєксєй Левінсон, Єкатерина Козеренко, Єлизавета Дюк, Наталя Зоркая, Світлана Королева (Левада-Центр, Росія).

Детальніший аналіз отриманих результатів буде надано впродовж тижня після виборів. Буде проаналізовано особливості електоратів різних партій та блоків за соціально-демографічними характеристиками, за часом прийняття рішення щодо голосування тощо.

«На жаль попередній досвід показує, що уряд може бути прихильником централізованого й частково ручного керування, що може нашкодити швидким реформам, про які говорив президент.

Друге питання про готовність переможців говорити з переможеним, тому що (в іншої сторони) є блокувальний пакет — можливе продовження протистояння, це не дуже добре. Імовірність того, що коаліція буде в Партії регіонів — низька, тому що в декількох exit-polls підсумки схожі.

Думаю, що Литвин більше схиляється до президента, ніж до інших сил, навряд чи він буде мати «золоту акцію», щоб стати спікером», — припустив Василь Юрчишин.

«На його рішення впливатимуть ті самі чинники, що й в 2006р.: переговори з приводу розподілу посад. Думаю, що Литвин як власник «золотої акції» вимагатиме крісло спікера, у цій ситуації Тимошенко буде претендувати на посаду прем’єра й економічний блок в уряді, а «Наша Україна» на силовий блок, міністерство закордонних справ та інші».

«Цей розклад був би найбільш компромісним. Але якщо розклад здасться Литвинові неприйнятним або партнери будуть торгуватися, то йому буде відкрито шлях убік Партії регіонів».

При цьому, як додає заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко, кожен повинен розуміти, що не буває абсолютно точних соціологічних досліджень, завжди є статистична похибка. Звичайно вона становить 2-3%, навіть у найграмотнішому й добре розрахованому дослідженні. У той же час, відзначають експерти, останню перевірку багатотижневої роботи всіх соціологічних служб зробить Центвиборчком, — повідомляє газета «Сегодня».

Істотно дані післявиборчого опитування відрізнялися від офіційних цифр Центвиборчкому лише в другому турі президентської кампанії 2004р. Тоді, за результатами неофіційного опитування, лідирував Віктор Ющенко, а за даними ЦВК — Віктор Янукович. Пізніше результати голосування в другому турі Верховний суд визнав сфальсифікованими.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін пояснює, що такі оцінки — умовні й скороминущі: «Запаси нафти, як і всіх корисних копалин — вичерпні, але це не означає, що нафта закінчиться вже за кілька десятків років».

Епоха дешевої нафти наближається до кінця, і зовсім незабаром перспективними залишаться лише важкодоступні родовища. «За декілька років нафту добуватимуть більш дорогими способами», — розповідає Володимир Саприкін. Експерт пояснює, що зараз переробка деяких видів чорного золота просто невигідна, але дефіцит нафти й високий попит на неї згодом принесуть чималий дохід.

За словами Володимира Саприкіна, наша держава є однією з найбільш багатих енергоресурсами країн Європи, крім Норвегії. Зокрема, особливий інтерес для інвесторів представляють два ласих шматки — глибоководний шельф на Прикерченскій території та шельф біля острова Зміїний. «Серйозні запаси нафти вже виявлено», — говорить експерт. Розробляти нафтові родовища — саме час, адже за деякими прогнозами, уже в 2030р. наша країна матиме потребу в 50 млн. т. «чорного золота» щорічно.

«Швидше за все, прем’єром буде або Тимошенко, або Янукович, істотно структура владних партій не зміниться», — сказав Василь Юрчишин із Центру Разумкова. І Янукович, і Тимошенко продовжать політику адміністративного втручання в економіку. «І той, і інша не дають перспективи швидкого, цілеспрямованого, послідовного руху до створення ринковоорієнтованої, відкритої економіки. Не силове втручання, не ручне управління, а створення ринковоорієнтованої економіки — цього, на жаль, не відбудеться», — додав пан Юрчишин.

Аналітики називають найбільш сприятливим з погляду економічного прогресу, але найменш імовірним за підсумками парламентських виборів призначення прем’єра з команди Ющенка. Для цього «Нашій Україні» потрібно випередити на виборах Партію Регіонів або блок Тимошенко, яким вона значно уступає в опитуваннях, або домовитися з останньої.

«Я хотів би, щоб Наша Україна відігравала більшу роль у формуванні економічної політики, хотів би, щоб цією силою призначався прем’єр, але на жаль, навряд чи прем’єром буде представник Нашої України», — сказав Юрчишин. «З погляду економічної політики, це — найбільш прогресивна сила зараз в Україні, тому що вона поєднує економічний лібералізм із найменшою залежністю від великого бізнесу, у цій силі досить багато кандидатів, які здатні бути ефективними прем’єрами», — сказав Гліб Вишлінський з компанії GfK-USM, назвавши нинішнього міністра оборони Анатолія Гриценка.

У той же час, аналітики розраховують на еволюцію поглядів нових «старих» прем’єрів. «Деякі елементи, пов’язані зі втручанням влади, можуть бути, на жаль, але якийсь елемент позитивізму повинен з’явитися», — сказав Василь Юрчишин. Зокрема, обидві команди хочуть замінити главу Фонду держмайна Валентину Семенюк. «Главою Фонду держмайна стане більш ринковоорієнтована людина, і це вже буде істотний прогрес у приватизації», — сказав пан Юрчишин.

Проблеми роботи в Україні мозкових центрів обговорювалися 21 вересня 2007р. керівниками провідних недержавних та державних аналітичних центрів, представниками Кабінету Міністрів, народними депутатами під час фахової дискусії «Неурядові аналітичні центри України: новий етап розвитку чи біг по колу?». ЇЇ учасники визнали, що українські мозкові центри, незважаючи на несприятливі політичні та економічні умови, розвинулися і користуються повагою урядовців, політиків, науковців, підприємців, суспільства в цілому. Втім, їхній потенціал не повною мірою працює на благо держави через низку перешкод. З-поміж головних:

• Незацікавленість держави. Хоча ефективність недержавних аналітичних центрів визнається українськими політиками та чиновниками, Державний бюджет продовжує виділяти гроші майже винятково на утримання урядових аналітичних інститутів. Практика оголошення відкритих конкурсів на аналітичні дослідження в Україні, на відміну від розвинутих демократичних країн, не поширена.
• Неможливість легально заробляти гроші на розвиток. Прирівнення мозкових центрів до неприбуткових організацій унеможливлює надання ними комерційних послуг. Натомість у всьому світі неприбутковим організаціям забороняється не отримання прибутку, а його розподіл між засновниками чи витрачання зароблених коштів на цілі, не пов’язані з розвитком.
• Залежність від закордонного фінансування. Не маючи можливості оплачувати дослідження іншим чином, недержавні аналітичні центри виконують їх на кошти міжнародних донорів, отримуючи натомість всередині країни звинувачення у захисті інтересів інших країн, зниження довіри до своїх досліджень і пропозицій.

На обговоренні було представлене чергове число журналу «Національна безпека і оборона», присвячене проблемам незалежної аналітичної діяльності в Україні та наданню рекомендацій стосовно можливих шляхів вирішення проблем. Дослідження та дискусія здійснювалися за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україні.

Яка коаліція може бути корисною для України як держави? Будь-яка коаліція, в тому числі й коаліція суперечливих у своїх підходах політичних сил, якби її було сформовано навколо певних засад, що випливають із національних інтересів, а також стратегічних пріоритетів розвитку України. Проте важливо також, щоб усі учасники коаліції дотримувалися домовленостей у цих, принципових і важливих для країни питаннях. Це якраз те, що не вдалося реалізувати за допомогою Універсалу національної єдності. Якщо ж буде створено механічну коаліцію — щоб просто відкрити Верховну Раду і сформувати уряд, то потім почнеться взаємне торпедування політичних ініціатив. У результаті з таким парламентом, з такою більшістю, в такій атмосфері, просто неможливо буде працювати. Іншими словами така ось механічна коаліція проблему не вирішує. Навпаки, вона породжуватиме проблеми. Коаліція, яка базується на загальнодержавних пріоритетах із виконанням домовленостей щодо їхнього непорушення — зовсім інша річ».

За розрахунками, здійсненими на основі даних опитування, прогнозується рівень участі громадян у виборах до Верховної Ради України, що відбудуться 30 вересня 2007 року, на рівні близько 64%.

Стосовно запитання про електоральні наміри респондентів, то потрібно зазначити, що оскільки опитування розпочалося до проведення жеребкування стосовно порядку розміщення партій і блоків у виборчому бюлетені, то в опитувальнику і на картці, що показувалася респондентам, партії і блоки були розташовані в алфавітному порядку. Також як самостійний учасник виборів була наведена Громадянська партія «ПОРА».

Найбільшу електоральну підтримку виборців на час проведення опитування мали Партія регіонів (за неї збиралися проголосувати 33,9% тих, хто збирається прийти на виборчі дільниці), «Блок Юлії Тимошенко» (23,5%) і Блок «Наша Україна-Народна самооборона» (13,1%). Найімовірніше, трипроцентний виборчий бар’єр подолає також Комуністична партія України (5,0%). Істотні шанси подолати виборчий бар’єр має «Блок Литвина» (3,0%). Хоча показники підтримки Соціалістичної партії України та Прогресивної соціалістичної партії України навіть з урахування статистичної похибки знаходяться за межами виборчого бар’єру (відповідно 1,6% і 1,5%), є підстави говорити про те, що і ці політичні сили зберігають деякі шанси його подолати (за рахунок так званого «прихованого електорату» чи успішного проведення останнього етапу виборчої кампанії).

9,3% серед тих, хто має намір взяти участь у виборах, ще не визначилися, за кого голосуватимуть. Їхня позиція буде визначатися як впливом найближчого соціального оточення, так і ефективністю ведення виборчої кампанії партіями та блоками.

Ідея створення «широкої коаліції» за результатами виборів має низьку підтримку в суспільстві − лише 15,6% респондентів вважають, що найкращим для країни був би склад коаліції, основу якої становитимуть Партія регіонів і, принаймні, одна з «помаранчевих» політичних сил («Наша Україна-Народна самооборона» та БЮТ). Значно частіше громадяни України підтримують створення або суто «помаранчевої» (30,6%) або суто «біло-блакитної» (28,5%) коаліції.

Менше третини опитаних вважають, що між основними політичними силами існує помітно виражена різниця як у передвиборних програмах, так і у характері їх діяльності. Більше половини респондентів дотримуються думки, що такої різниці майже немає, або вона є незначною.

Респонденти досить скептично оцінили рівень виконання провідними політичними силами передвиборних обіцянок, що давалися перед виборами 2006 року. Не менше двох третин виборців вважають, що кожна з політичних сил, які у 2006 році пройшли до Парламенту, або зовсім не виконують своїх обіцянок, або виконують їх незначною мірою.

Якщо Ви збираєтеся взяти участь у виборах до Верховної Ради України, що відбудуться 30 вересня цього року, за яку партію чи виборчий блок Ви маєте намір проголосувати?, % тих, хто збирається взяти участь у виборах

Опитування проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 1 по 10 вересня 2007 року за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за регіоном проживання, типом поселення, віком і статтю. Вибірка побудована як багатоступенева, стохастична із квотним відбором респондентів на останньому ступені.

Опитування здійснювалося у 129 населених пунктах (із них 75 міських та 54 сільських поселень). Методом особистого інтерв’ю (віч-на-віч) у помешканні опитано 2004 респонденти віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки без врахування дизайн-ефекту з імовірністю 0,95 не перевищує 2,3%.

На думку пана Сунгуровського ці пропозиції нереалістичні: «Можна, звичайно, помріяти про виведення з тіні ВВП, збільшення вдвічі бюджету Міністерства оборони. Але навіть за цих умов за рік не вдасться ні побудувати потрібні обсяги житла для контрактників, ні суттєво збільшити їхню зарплату. Крім того, якщо навіть поставити таке завдання, то це виснажить іншу статтю оборонного бюджету — закупівля озброєнь. А без технічної модернізації ЗСУ їхня професіоналізація — порожній звук».

Від самого бажання мати контрактну армію справа з місця не зрушиться, вважає Микола Сунгуровський. Це справа не лише Міністерства оборони, а всієї держави. Зокрема, військові самотужки не змінять незадовільну ситуацію на ринку праці, з якого контрактники потрапляють до Збройних Сил.

1. Виконання сторонами зобов’язань і виведення Чорноморського Флоту у 2017р.
2. Заява Росії напередодні кінцевого строку про неповну готовність нової військово-морської бази в Новоросійську та неможливість повного виведення з Криму військ ЧФ (ситуація, на зразок виводу російських військ з Грузії). Після цього постає питання дотримання української Конституції, якою забороняється розташування іноземних баз на її території, і укладання додаткових угод про подовження строків виведення.
3. Росія загалом відмовляється від залишення Криму та через своїх лобістів у державних органах України спробує домогтися інституціонального закріплення статусу Чорноморського флоту у Криму. Наприклад, через запропоноване комуністами спільного україно-російського флоту. Але такий крок має винятково політичний сенс — закріпити протекторат Росії у Криму. З військового погляду цей захід позбавлений сенсу, оскільки суперечить тенденціям у чорноморській зоні, а саме — руху до демілітаризації. Він мав би сенс в рамках антитерористичної боротьби, але в такому разі спільні сили треба створювати не лише з Росією, а з усіма країнами чорноморського басейну — що й робиться в рамках програми BlackSeaFor.

Будь-який з цих сценаріїв може втілитися за умов відповідних результатів виборів в Україні та Росії, тобто залежно від розстановки політичних сил. Не менш важливими, а подекуди визначальними, чинниками будуть процеси в ЄС, НАТО, розвиток взаємин між цими структурами та Росією й Україною.

За словами президента громадської організації «Асоціація аналітиків політики» Владислава Романова, роботу органів державної влади та місцевого самоврядування Дніпропетровської області можна охарактеризувати як намагання зберегти ознаки стабільності і певної позитивної загальноекономічної динаміки при поступовій втраті бачення стратегічної мети та розуміння перспектив розвитку.

Місцеві осередки політичних партій здійснюють виконання загальнопартійних директив, які надходять із центральних органів партії і часто не враховують, або конфліктують із місцевими реаліями. До того ж, партії у своїй діяльності відтворили практику використання адмінресурсу у відношенні своїх членів та прихильників — вивезення людей на мітинги, пікети, здійснення агітаційних чи інших масових заходів.

На думку пана Романова, місцева політична еліта розгублена та дезорієнтована. Вона нечітко бачить та розуміє перспективи, оскільки ні уряд Януковича, ні попередній уряд, не представили програму своєї діяльності. Така невизначеність дезорієнтує управлінців.

Загалом, суспільно-політичне життя регіону, попри всі офіційні заходи, мало наблизилося до європейських стандартів демократії, відкритості, свободи, верховенства права — підсумували у Асоціації аналітиків політики.

— Критерії, за якими наші люди відносять себе до середнього класу, часто не відповідають тим критеріям, за яким диференціюють людей середнього класу науковці. Якщо на Заході найчастіше вважається, що до середнього класу можна віднести людей, які хоча б мають власний будинок, існує ще багато інших критеріїв, крім матеріальних, то в нас до середнього класу найчастіше відносять себе ті, хто має середньо-український рівень доходів. На запитання, який рівень доходів вони вважають середнім для громадянина України, вони відповідають, що близько 1 200 гривень.

Ситуацію коментує Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова:

За яких умов в Україні може відбутися здешевлення кредитів?

Обов’язковою передумовою цих процесів є макроекономічна стабілізація. Це невтручання, неполітизація ухвалення економічних рішень, забезпечення та гарантія прав власника — інвестора. Такий мінімальний набір вимог. Тоді можна сподіватися, що ризики, пов’язані з політичним чинником та з неповерненням кредитів, зменшуватимуться. Як наслідок, це зменшуватиме номінальні процентні ставки. Знову ж таки, якщо висока інфляція, не варто сподіватися на зниження кредитних ставок. Якщо інвестор — банкір чи кредитор — не впевнений, що його кошти колись повернуться, то звісно, він закладатиме ці ризики у вартість капіталу.

Чи варто очікувати, що частка іноземного капіталу в банківській сфері цьогоріч перевищить 35%?

Я не знаю, чи перевищить, але входження іноземних банків в українську банківську систему, ймовірно, триватиме й надалі. І це добре. Тут не потрібно перебільшувати ризики: немає певних свідчень того, сприяє чи не сприяє прихід іноземного капіталу макроекономічній стабілізації. Але безумовним є те, що з таким приходом пов’язані інституційні чинники — правила гри. Крім того, практика колишніх соціалістичних країн показує, що ці банки акуратніші в своїй політиці, як наслідок — зменшується частка так званих поганих кредитів. А це теж шлях до стабілізації.

Ukraine needs investment. The powers that be realise this, and they also know that potential investors need incentives and guarantees, otherwise they will place their money elsewhere. To encourage investment in the country, the government created special economic zones (SEZ) with preferential taxation in areas where the overall investment climate was otherwise unfavourable.

While similar zones have proven effective in other countries, in Ukraine corruption reared its ugly head and some companies were accused of using SEZs as a vehicle for tax evasion.

Yulia Tymoshenko ended SEZs in Ukraine when she became Prime Minister in 2005, claiming they provided minimal economic advantage while hinting at alleged abuses. In summer 2006, PM Viktor Yanukovych resurrected the zones, saying that Ukraine's investment attractiveness had been badly damaged and investors had been put off by the sudden end to potential tax breaks.

New legislation

Ukraine currently has the chance to turn the zones into a powerful investment mechanism. Last month, the Economy Ministry prepared a draft law changing the regional development legislation, which it said would help overcome the negative consequences resulting from the 2005 cancellation of privileges. However, Kostyantyn Kuznetsov, economic expert with the Kyiv-based think tank Razumkov Center for Economic and Political Studies, strongly disagrees with their reasoning. "It's simply not true," he says. "On the contrary, the amount of direct foreign investment in late 2004 was USD 8.4 billion, and it had risen to USD 22.4 billion as of April 1, 2007, according to Ukraine's State Statistics Committee. This is an absolute growth in foreign investment. The cancellation of privileges in the economic zones did not scare investors away, but instead attracted USD 4.8 billion in investment in the steel giant Kryvorizhstal, which allowed Ukraine to fulfill its privatisation plan for the very first time." he said.

However, Kuznetsov acknowledged that Tymoshenko made a mistake when cancel­ling the zones in a single stroke instead of analysing each of the 444 investment projects.

Rinat Akhmetov, owner of Donetsk-based industrial conglomerate System Capital Management and Ukraine's richest man, said he was strongly against Tymoshenko's move because, "investors' rights were violated unilaterally. Free economic zones should be transparent, clear, simple and with equal rights for everyone."

Prime Minister Viktor Yanukovych said: "The mechanism (of free economic zones) has justified itself, but everything was ruined due to politicising the process and the populist attitude of some politicians."

The government has made moves to improve the situation by determining clear criteria for the operation of the zones, introducing incentives for investors, and establishing a system of state control over project realisation.

According to the new draft law, territories must fulfill the following criteria in order to become a special economic zone: average monthly salaries should not have risen above 85% of the country average for three years; unemployment levels must have remained about 110% of the country average for three years and investment projects must create employment.

The grey areas

There are a number of areas in the draft law, however, that remain unclear, leaving some worrying that the new economic zones will go the way of the old. The document, for example, does not explain the territorial borders of the zones. "It's not quite clear what they mean: region, city, street or a building?" said Kuznetsov.

If the legislation were implemented, foreign investors would be exempt from import duty for two years from the time of issuing a state certificate registering the investment project, and would be able to postpone VAT payments for a period of 90 days. The draft law also states that in some cases the 90-day term can be extended for an indeterminate period without saying under which circumstances this would be applicable. Kuznetsov believes this sort of loophole is widely open to abuse. "Why not bring new jeeps into the country from abroad without paying tax on them?" he says.

Another grey area is that during the first five years, 50% of tax on profit does not have to be paid to the state budget, but can be transferred on special state accounts. "But the law does not explain these accounts, future procedures, nor who is supposed to use them," explains Kuznetsov.

The Economy Ministry also mentions compensation to foreign investors in some cases for which their will be an annual allowance in the state budget, but failed to elaborate on what these cases might be. "This means they say they have a raincoat in their cloakroom that will be available for use when it rains, but they do not explain by whom or under what circumstances," says Kuznetsov, adding that not a single example of compensation has ever been reported.

The writers of the law also did not explain who is to monitor the effectiveness of its implementation. "Lack of control causes theft," said Kuznetsov, citing an instance in 2006 when Donetsk-based company Vidrodzhennya allegedly imported some 80,000 tons of meat - 60% of the country's total meat imports - and none of the nearly USD 200 million due in VAT was paid.

Using international experience

Privileged taxation policies helped China, Poland and other countries in Eastern Europe get closer to European economic standards, but thus far comparable results have not yet been seen in Ukraine.

Regional Development Minister Volodymyr Yatsuba recently expressed concerns over economic zones in Ukraine. "I saw similar regions in Shanghai and it was very impres­sive. Now even cowboy hats are made in China. Our zones should be export-oriented - this is the key principle - but what will we take to Europe? What product, except chemistry and metallurgy, is competitive in the European market? The answer is high-tech industries. This is where Ukraine has an edge," he said.

Economy Minister Anatoliy Kinakh meanwhile said more could be learned from the example of others. "It is absolutely inadmissible to let the special economic zones become black holes again," he says. "Transparency, stability, incentives to increase investments, innovative tech­nologies, and fair competition will be key principles of the new economic zones."

Наnna Cherednychenko, an economics expert at the International Centre for Policy Studies, gave the green light to restoring privileges. "The main task of the new initiative should be radical improvement of the business environment in the zones. In case these 'pilot' reforms are successful, their experience can be used throughout Ukraine. If not, the reforms should be continued until an optimal solution is found. Thus, the new special economic zones will be a testing area for nationwide reforms," she says.

Hanna Melnychuk, Business Ukraine

Як сказав він у коментарі агентству УНІАН, “це ще один сигнал для України, що для надійного забезпечення своєї безпеки Україні варто пришвидшити входження до колективних систем безпеки. Тому це дійсно певне підштовхування Росією до членства України в Організації Північноатлантичного договору, яка сьогодні є основою забезпечення безпеки в Європі”.

В.ЧАЛИЙ також припустив, що двосторонні механізми консультацій і обміну інформацією між Україною та Росією не спрацьовують. “Наскільки я розумію, якихось консультацій з українською стороною стосовно такого рішення Росії не відбувалось, хоча Україна і Росія є одними з чотирьох країн, які ратифікували угоду”, — додав він.

За словами В.ЧАЛОГО, таке ультимативне рішення Росії свідчить про те, що, по суті, Росія хоче переформувати юридичні підстави, правову базу забезпечення європейської безпеки. “Таке рішення ультимативне, одноосібне, я думаю, не сприяє сьогодні більшому потеплінню діалогу між Росією і країнами Європи і США. Це буде додатковим сигналом, теоретично, навіть для інвесторів, які можуть переорієнтувати свої інвестиції до більш прогнозованих з точки зору стратегії країни”, — зазначив він.

На думку В.ЧАЛОГО, Україні досить складно перебувати в умовах, коли вона затиснута між двома блоками — НАТО і Договором про колективну безпеку. “Довге перебування України у такому транзитному стані між двома воєнними блоками є також викликом нашій національній безпеці. Я думаю, Україні треба якнайшвидше бути залученою до системи колективної безпеки”, — сказав він.

Водночас, В.ЧАЛИЙ вважає передчасним говорити про вихід Росії з договору. Він наголосив, що у тексті документу немає такої позиції як призупинення дії чи мораторій. За його словами, фактично Росія почала процедуру виходу з Договору, але до закінчення цієї процедури, яка триватиме мінімум півроку, всі зобов’язання Росія повинна виконувати.

Як повідомляв УНІАН, Президент Росії Володимир ПУТІН підписав указ про призупинення Росією дії Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) і пов'язані з ним міжнародні договори.

В интервью агентству «Интерфакс-Украина» в субботу В.Чалый отметил, что решение Кремля свидетельствует о потере доверия между Россией и странами Запада, о сложности отношений России с США и странами ЕС. «Это свидетельствует также и о том, что Россия вместе с США, другими странами ЕС хочет пересмотреть карту, сложившуюся в других исторических условиях, когда существовало два блока — НАТО и Варшавский договор, и в условиях когда сегодня ситуация кардинальным образом поменялась», — сказал политолог.

По его словам, неслучайно, что после 13 июля, когда Конгресс США подтвердил, что размещение элементов ПРО в Европе является государственной политикой США, фактически сразу был издан указ президента РФ, «который лежал подготовленным уже не один месяц». «Пятница, 13» таким стала символическим днем, который Россия посчитала нужным, чтоб принять ультимативное по сути решение», — отметил В.Чалый.

Он подчеркнул, что говорить о выходе России из ДОВСЕ преждевременно, «более того, такого понятия как мораторий нет в тексте документа подписанного в Париже в 1990 году».

При этом собеседник агентства отметил, что решение Москвы не стало неожиданным, «Такая нервная реакция и некое раздражение Кремля уже проявлялось накануне многократно. Более того, помимо нот, политических заявлений были демонстративные испытания ракетного комплекса «Искендер», чрезвычайная конференция 11-15 июня в Вене членов договора, которая закончилась ничем, была встреча между Владимиром Путиным и Джорджем Бушем, которая также засвидетельствовала отсутствие ожидаемых в России результатов, с частности, в вопросах ДОВСЕ, размещения систем ПРО в Европе и других вопросах, которые сегодня достаточно сложны в диалоге между Россией и США, например, о статусе Косово», — напомнил политолог.

В.Чалый также отметил, что Россия не выполнила своих обязательств, а именно стамбульских соглашений, подписанных на Стамбульском саммите ОБСЕ в 1999 г., главное из которых это вывод своих воинских формирований из Приднестровья и из Грузии. «Шла обоюдная дипломатическая борьба, и мне кажется, что у России, у Кремля, сдали нервы раньше. И в этом смысле, решение по ДОВСЕ — это, конечно, такое торпедирование, хотя в России считают, что это — подталкивание к решению", — сказал украинский эксперт.

По мнению В.Чалого, неизвестно какие последствия будут для ратификации адаптированного Договора, действительно ли поможет, как надеются в России, подтолкнуть решение вопроса. Оценивая последствия для рисков и безопасности в Европе, политолог напомнил, что «любой пересмотр договоров, которые давались очень сложно в многолетнем переговорном процессе, которые действительно приводят к ослаблению напряженности в Европе, не добавляют позитива в обеспечении безопасности».

Собеседник агентства напомнил, что Украина ратифицировала адаптированный ДОВСЕ.

«Мне кажется, мы входим в полосу достаточно серьезной такой дискуссии и Украина, которая является участником Договора, конечно здесь в стороне стоять не будет, она собственно и заявила свою позицию на конференции в Вене. У меня нет ответа, насколько Россия проводила консультации с нашей стороной перед указом В.Путина, но позиция Украины достаточно четкая», — сказал В.Чалый.

В то же время, он политолог убежден, что «не следует преувеличивать риски связанные с сегодняшним охлаждением отношений России со странами Запада». В тех вопросах, в которых Россия и страны Запада кровно заинтересованы, а здесь и наша (Украины — ИФ) заинтересованность в стабильности безопасности в Европе, всегда находилось решение. И в этом случае, я уверен, оно также будет найдено. Конечно, это будет компромисс, конечно, это не будет решение, идущее в пользу одной сторон», — считает В.Чалый.

По мнению замгендиректора Центра Разумкова, ДОВСЕ — «это только, по сути, повод к запуску сложного механизма решения всех вопросов, связанных с изменением архитектуры безопасности в Европе». «Конечно, с точки зрения Украины, — это не очень хорошая ситуация. В то же время, это охлаждение отношений может привести все-таки к поиску новой модели, в которой Украина также должна сейчас интенсивно искать свою роль и, скорее всего, это роль во вхождении в коллективную систему безопасности. Потому что мы даже на этом примере видим, насколько все-таки уязвима ситуация, если наша страна действует самостоятельно, не является членом европейских систем безопасности», — подытожил В.Чалый.

Зокрема , повідомлялося, що конкретні кроки з реалізації Плану дій Україна-ЄС полягають у розробці й впровадженні спеціальної методології оцінки виконання Плану дій Україна-ЄС, що ґрунтується на використанні спеціальних математичних методик і аналітичних досліджень.

На думку директора міжнародних програм Центру Разумкова Валерія Чалого, проведений аналіз співробітництва України з ЄС говорить про позитивні зрушення в окремих сферах. Зокрема , активно розвиваються торгівельно-економічні зв’язки: із січня по квітень 2007р. експортні поставки в ЄС склали 30,3%, імпорт із країн ЄС — 34,4%. Також розширилося інвестиційне співробітництво. Європейський банк реконструкції й розвитку збільшив обсяги кредитування української економіки до 1 млдр. євро щорічно. Розширюється договірно-правова база взаємин України з ЄС. Сторони погодили новий План дій Україна-ЄС у сфері юстиції, свободи й безпеки.

На думку пана Чалого, важливим є той факт, що в період 2005–2007рр. значно збільшилося співробітництво на політичному рівні: у 2006р. значно збільшилася кількість політико-дипломатичних контактів з ЄС, у 2007р. триває тенденція інтенсивного діалогу з ЄС.

— Головні проблеми, які підкреслюють і експерти, і фахівці, і громадяни, полягають у тім, що неможливо проводити реформи в нестабільній політичній ситуації, а також без спільного інтенсивного моніторингу з боку ЄС і України, не можна говорити про успіх і про те, що можна буде йти планово, поступово по всіх стадіях реалізації Плану дій Україна-ЄС, — заявив Валерій Чалий.

«Наприклад, при міністерстві створили раду, до якої ввійдуть чиновники і представники великого бізнесу. Олігархи і без цього непогано ладнали з урядом Януковича, а середньому бізнесу створити таку раду чомусь не запропонували. Угода про збільшення квот на постачання металопродукції до Євросоюзу, розрекламована Анатолієм Кінахом, — це також профанація діяльності, адже після вступу України до СОТ такі квоти буде автоматично скасовано. Добре, звісно, що міністерство почало активніше працювати із торговельними представництвами країни, але особисто я не розумію, навіщо потрібно утримувати місії на Кубі або, приміром, у Лівані, з якими ми практично не торгуємо?», — сказав пан Юрчишин.

У проекті брали участь:

• Центр досліджень регіональної політики (Суми);
• Центр політичних досліджень (Львів);
• Харківський фонд місцевої демократії;
• Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу (Донецьк);
• Херсонське регіональне відділення Асоціації міжнародного співробітництва „Атлантична Рада України”;
• Центр соціальних досліджень (Полтава);
• Таврійський інститут регіонального розвитку (Ялта);
• Дніпропетровська асоціація аналітиків політики.

Учасники проекту поєднували вивчання досвіду роботи Центру Разумкова зі здійсненням моніторингу соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації в регіонах, підготовкою інформаційно-аналітичних звітів, їх презентаціями на регіональних конференціях за участю представників органів влади, ЗМІ, політичних партій та громадських організацій, експертів та науковців, поширенням інформаційно-аналітичних звітів в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших зацікавлених структурах.

Учасники проекту зазначають позитивний вплив від співпраці з Центром Разумкова: участь у проекті зміцнила авторитет організацій-учасниць, збільшила інтерес до їхніх заходів та публікацій з боку експертів, представників влади, засобів масової інформації; надала більшої системності роботі організацій; створила нові можливості для поширення інформації про ситуацію в регіонах за їх межами; сприяла розширенню зв’язків між неурядовими аналітичними і громадськими організаціями, посиленню взаємодії з місцевими органами влади.

Інформаційно-аналітичні звіти регіональних організацій оприлюднені окремими виданнями. За підсумками проекту вийшло понад 200 інформаційних повідомлень у регіональних ЗМІ. Матеріали готуються до публікації в одному з наступних випусків журналу „Національна безпека і оборона”.

— Думаю, до наступного 28 червня доживемо ще з нинішньою Конституцією. Механізм змін до Основного Закону — не з простих, та й конкуруючих проектів Конституції дуже багато. Й інститути влади, і політичні сили по-різному бачать нову Конституцію, і досягти компромісу у цьому питанні буде дуже важко. Якщо це і вдасться, то не так швидко.

— Тобто третій Конституції України рано чи пізно бути?

— Якщо говорити про необхідність, то нинішню Конституцію потрібно змінювати. Вона недосконала, багато що у ній залишилося недописаним, особливо це стосується принципів взаємодії між владними інститутами. Ця Конституція, у такому вигляді, як вона є, стала однією з причин нинішньої політичної кризи. Зміни необхідні, інше питання, що різні політичні сили і владні інститути бачать ці зміни по-різному. Вони розглядають майбутню Конституцію у світлі власних інтересів. Але варто було б пам’ятати, що Основний Закон є свого роду договором між владою і суспільством. Наразі ж складається враження, що думка громадян з приводу того, якою бути новій Конституції, нікого не цікавить. Кожна політична сила говорить про те, що має свій проект Конституції чи планує його написати, але при цьому ніхто не враховує, які запити є у суспільстві.

— Є шанси, що нову Конституцію винесуть на всеукраїнський референдум?

— Теоретично, це можливо. Але питання в тому, хто виступить ініціатором цього референдуму і як його проводитимуть. Нинішнє законодавство не дає відповіді, як провести такий референдум в абсолютно правовому полі. А це дає можливість політичним силам, які будуть незадоволені змістом Конституції чи винесених на референдум питань, поставити під сумнів легітимність такого референдуму.

Серед суспільно-політичних проблем країни, що потребують першочергового вирішення більшість громадян найсерйознішими вважають байдужість влади до думки громадян, корупцію у вищих ешелонах влади та нездатність влади забезпечити виконання законів.

Проблема корупції заслуговує окремої уваги. Так корупцію у вищих ешелонах влади громадяни вважають однією з найголовніших проблем (її вказали майже половина опитаних). Значно менш серйозною проблемою громадяни вважають побутову корупцію (ЖЕКи, лікарні, ДАІ, навчальні заклади тощо). Водночас, офіційні звіти і повідомлення для преси переважно стосуються саме випадків побутової корупції. Тому в суспільстві зміцнюється думка, що у державі проводиться лише показова боротьба з корупцією, реальна ж робота у цій сфері не ведеться і, як наслідок, ситуація не покращується.

Говорячи про свої політичні орієнтації лише третина опитаних змогли віднести себе до лівих, правих чи центристів. Причому, ці три групи виявилися майже рівними за чисельністю. Переважна ж більшість громадян (дві третини) не ототожнюють себе з якоюсь частиною політичного спектру. Так само, лише близько третини опитаних у своїх політичних симпатіях орієнтуються на належність політичної сили до влади чи опозиції (причому, на владу і на опозицію орієнтуються приблизно порівну респондентів).

Більше половини опитаних на майбутніх виборах збираються голосувати за ту ж політичну силу, що й у березні 2006 року. Водночас, майже 18% загального числа опитаних збираються проголосувати за іншу політичну силу. Головною причиною розчарування у своєму виборі 2006 року респонденти вказують те, що їх обранці не виправдали сподівань, які на них покладалися.

Якби вибори до Верховної Ради відбувалися найближчим часом, найбільше голосів набрали б Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко і Народний Союз “Наша Україна”.

Долають 3%-й бар’єр “Народна самооборона” та Комуністична партія України. Певні шанси на проходження до Парламенту зберігає Соціалістична партія України. На сьогодні фактично не мають шансів пройти до Верховної Ради самостійно Прогресивна соціалістична партія України, Народна партія, “Рух-Українська правиця” та Соціал-демократична партія України (об’єднана).

Переважна більшість опитаних вважають, що результати дострокових парламентських виборів можуть бути сфальсифіковані. Причому можливі фальсифікації рівною мірою очікуються як на користь пропрезидентських політичних сил, так і на користь політичних сил, що підтримують Уряд і нинішню парламентську більшість.

Говорячи про свої культурні та духовні орієнтації переважна більшість опитаних пов’язують себе з Україною та регіоном, в якому вони живуть. При цьому більшість населення країни підтримують ідею вступу України до ЄС. Стосовно приєднання до НАТО, оцінки громадян стриманіші. Схильні підтримати таке рішення тільки кожний п`ятий з опитаних.

Дані в усіх таблицях подані у відсотках від числа всіх опитаних, якщо на вказано інше.

Назвіть, будь ласка, найбільш серйозні, на вашу думку, суспільно-політичні проблеми країни, що потребують першочергового вирішення (не більше 4-х варіантів відповіді)  

Ви особисто за своїми політичними поглядами ближчі до лівих, правих чи центристських політичних сил?  

Ви з більшою симпатією ставитеся до політичних партій, які: