Частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Президента України, у червні зменшилася до найнижчого рівня з моменту обрання Віктора Ющенка, і вперше опинилася на рівні, який був характерним для його попередника на посаді Президента в останні роки перебування Леоніда Кучми при владі.

Порівнюючи діяльність Віктора Ющенка і Леоніда Кучми на посаді Президента України, дещо частіше респонденти відповідали, що з обов’язками Президента краще справлявся Леонід Кучма, хоча більше половини опитаних не змогли виділити когось із них, або вагалися з відповіддю на питання.

У березні, порівняно з лютим, істотно зросла частка тих, хто не підтримував діяльність Верховної Ради. Хоча у квітні негативізм в оцінках помітно пом’якшився, частка тих, хто не підтримує дії цього органу влади, все ж була значно вищою, ніж  у лютому. У червні ситуація практично не змінилася порівняно з квітнем.

Підтримка діяльності Уряду істотно знизилася в березні-квітні, порівняно з лютим, а у червні – дещо знизилася, порівняно з квітнем.

За останні роки рівень підтримки діяльності Ю. Тимошенко досягав найвищих показників у квітні 2005 р.; частка тих, хто не підтримує її дії, досягала найвищого значення у квітні 2007 р. Після призначення на посаду Прем’єр-міністра України підтримка дій цього політика помітно зросла і залишалася на досить високому рівні до лютого цього року. У березні-квітні рівень її підтримки помітно знизився, порівняно з лютим, а у червні дещо знизився, порівняно з квітнем. Попри зниження рівня її підтримки, Юлія Тимошенко разом з Віктором Януковичем є лідерами громадської підтримки. 

Показники підтримки дій В. Януковича дещо гірші, ніж наприкінці минулого року. З початку року підтримка його дій змінюється незначним чином.

Протягом 2008 р. спостерігається зниження підтримки дій Голови Верховної Ради України А. Яценюка.

Найчастіше правильну відповідь дають жителі Західного регіону (33,3%), серед жителів Південного регіону − 25,9%, а найрідше − жителі Центрального (18,7%) і Східного (16,2%) регіонів. Чим старші респонденти, тим рідше вони дають правильну відповідь (серед тих, кому 60 і більше років, правильну відповідь дали 16,9%, тоді як серед респондентів віком від 18 до 39 років − 25,6%.

Порівняно з 2003 роком ставлення до Дня Конституції як державного свята не змінилося. Так, само, як і п’ять років тому, вважають його дійсно великим святом лише 5% громадян, а 32,9% назвали його «звичайним святом, як і всі інші свята». Найчастіше ж респонденти відповідають, що для них це не свято, а звичайний вихідний день (41,2%), а 11,7% дотримують думки, що день взагалі має бути робочим (щоправда, частка тих, хто вважає його «просто вихідним» або хотіли б, щоб він був робочим днем, дещо зменшилася порівняно з 2003 роком − за рахунок зростання частки тих, хто ухилився від відповіді).

Частка тих, для кого День Конституції − все ж свято («велике» чи «таке ж як і всі офіційні свята»), найвища у Південному регіоні (60,2%), у Західному регіоні так до нього ставляться 49,8% опитаних, а найрідше сприймають цей день як свято у Центральному (31,4%) і Східному (34,2%) регіонах. Тих, хто вважає, що цей день має бути робочим, найбільше серед представників найстаршої вікової групи (віком від 60 років) − 17,3%. 

Дослідження проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 19 по 25 червня 2008 року. Було опитано 2014 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Президента України, на початку червня зменшилася до найнижчого рівня з моменту обрання Віктора Ющенка. У другій половині червня дещо зросло число респондентів, які повністю підтримують діяльність Президента. Водночас, вперше з моменту обрання Віктора Ющенка абсолютна більшість опитаних (51,8%) не підтримали діяльність Президента України.

У березні, порівняно з лютим, істотно зросла частка тих, хто не підтримував діяльність Верховної Ради. Хоча в наступний період негативізм в оцінках помітно пом’якшився, наприкінці червня знову абсолютна більшість опитаних (55,8%) не підтримували діяльність Верховної Ради.

Підтримка діяльності Уряду істотно знизилася в березні-квітні, порівняно з лютим, а у червні – дещо знизилася, порівняно з квітнем. Наприкінці червня зросло число респондентів, які не підтримують діяльність Уряду, і склало майже половину (49,6%) від усіх опитаних.

За останні роки рівень підтримки діяльності Ю.Тимошенко досягав найвищих показників у квітні 2005 року; частка тих, хто не підтримує її дії, досягала найвищого значення  у  квітні 2007 року. Після призначення на посаду Прем’єр-міністра України підтримка дій цього політика помітно зросла і залишалася на досить високому рівні до лютого цього року. У березні-квітні рівень її підтримки помітно знизився, порівняно з лютим, а на початку червня дещо знизився, порівняно з квітнем і протягом червня фактично не змінився.

Показники підтримки дій В. Януковича є дещо гіршими, ніж наприкінці минулого року. З початку року підтримка його дій змінюється незначним чином.

Протягом 2008 року спостерігалося зниження підтримки дій Голови Верховної Ради України А.Яценюка, але протягом червня його показники помітно покращилися.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 19 по 25 червня 2008 року. Було опитано 2016  респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Гравцям пропонується вгадати — який відсоток населення країни так чи інакше дав відповідь на поставлене запитання. Гравцю, який подолав перший раунд, потрібно дати п’ять правильних відповідей, але з кожним запитанням межа можливої помилки зменшується від 40% до 10%.

Опитування для проекту роблять три найбільші соціологічні агентства — Інститут Горшеніна, КМІС і Центр Разумкова.